Арбітражні керуючі поскаржилися на штучні бар’єри у виплаті винагороди

Під час заходу «Конкурсне право 2026: практика, зміни, відповідальність», який 15 травня провели Комітет АПУ з конкурсного права та Відділення АПУ у Львівській області, однією з найбільш дискусійних тем стала фінансова незахищеність арбітражних керуючих.

Арбітражна керуюча Діана Козловська звернула увагу, що нинішня система фактично створює ситуацію, коли обсяг відповідальності та функцій професії значно перевищує реальний рівень оплати.

Вона нагадала, що арбітражний керуючий поєднує функції керівника підприємства, юриста, аудитора, кадровика та кризового менеджера, однак при цьому стикається із законодавчими обмеженнями щодо винагороди.

Для порівняння спікерка навела ринкові реалії: адвокат за написання лише одного складного позову може отримати від 30 до 60 тисяч гривень, тоді як арбітражний керуючий за місяць може підготувати та подати три аналогічні позови про скасування сумнівних правочинів, але його місячна винагорода за все разом усе одно упреться в ліміт, який до того ж вкрай важко реально отримати.

Окрему увагу під час дискусії приділили постанові Верховного Суду від 30 січня 2024 року у справі №927/149/22, у якій суд наголосив: право на оплату праці має конституційний характер, а арбітражний керуючий не може працювати безоплатно. Якщо в боржника взагалі немає майна, фінансування витрат та винагороди автоматично стає обов’язком кредиторів, а без підсумкового затвердження звіту про виплати керуючому суд не має права завершити процедуру банкрутства.

Окрім цього Д.Козловська виділила ще декілька «больових точок»:

• Пастка зацікавлених кредиторів. Спікерка детально розібрала складну практичну ситуацію: що робити суду, коли абсолютно всі кредитори у справі визнані судом пов’язаними або зацікавленими особами щодо боржника? За законом такі особи позбавлені права голосувати в комітеті кредиторів. Відповідно легітимного органу, який мав би затвердити звіт про витрати керуючого, просто немає. На думку Діани Козловської, в таких випадках суд має відходити від формалізму, брати на себе повну дискрецію і затверджувати виплати самостійно.
• Субсидіарна відповідальність та інфляційні втрати. Керуюча звернула увагу на несправедливість: коли фахівець проробляє титанічну роботу, доводить у суді вину бенефіціарів і стягує з них мільйони за субсидіарною відповідальністю, ці гроші йдуть виключно на покриття боргів перед кредиторами. Сам керуючий не отримує жодного додаткового відсотка (bonuses) за цей успіх. Крім цього, оскільки процедури банкрутства через суди часто затягуються на роки, а гроші знецінюються, вона запропонувала надати арбітражним керуючим законне право нараховувати інфляційні втрати та 3% річних на суму затриманої кредиторами винагороди.