Питання-Відповідь

Як відбувається закриття провадження у справі про банкрутство на стадії розпорядження майном боржника при невисуненні кредиторських вимог

ТОВ «Ітек Транс» звернулося до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство відповідно до ч. 4 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) у зв’язку з наявною та непогашеною заборгованістю.

Господарський суд міста Києва ухвалою закрив провадження у справі № 910/16593/19 про банкрутство ТОВ «Ітек Транс» на підставі п. 8 ч. 1 ст. 90 КУзПБ, згідно з яким господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності.

Ухвала суду мотивована тим, що після оприлюднення офіційного оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Ітек Транс» на дату проведення попереднього засідання до боржника не висунуто вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу місцевого господарського суду скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що законодавець чітко визначив стадії провадження у справі про банкрутство, а саме після визнання боржника банкрутом, та підстави для закриття провадження у справі про банкрутство боржника у разі, коли після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог. Якщо ж вимоги кредиторів не будуть висунуті до боржника і на цій стадії, суд закриває провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 90 КУзПБ, відповідно до якого господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог, та застосовує наслідки, передбачені ч. 4 ст. 90 цього Кодексу.

За результатами касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції ВС її скасував та залишив у силі ухвалу суду першої інстанції.

У разі коли після оприлюднення офіційного оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство на дату проведення попереднього засідання до боржника не висунуто вимог, суд не має змоги належним чином дати обґрунтовану оцінку твердженням боржника щодо його неплатоспроможності, адже такі твердження боржника у процедурі банкрутства мають бути досліджені судом з урахуванням як думки розпорядника майна, так і інших конкурсних кредиторів. Тому подальше провадження у справі про банкрутство є неможливим, у зв’язку з чим його належить закрити на підставі п. 8 ч. 1 ст. 90 КУзПБ.

Норма ч. 4 ст. 49 КУзПБ, якою встановлено право суду прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, обмежена випадком наявності конкурсних кредиторів із правом вирішального голосу (зборів кредиторів) за умови недобросовісної бездіяльності цього органу щодо прийняття рішення про подальшу долю процедури банкрутства.

У цьому вбачається встановлення законодавцем балансу між інтересами боржника, щодо якого застосовано мораторій на задоволення вимог конкурсних кредиторів, та інтересами добросовісних кредиторів такого боржника – як конкурсних, так і поточних, які мають легітимні очікування щодо погашення наявних боргів боржника перед ними.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 11 лютого 2021 року у справі № 910/16593/19 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94999454.

Чи підлягають касаційному оскарженню судові рішення щодо правонаступництва у справі про банкрутство

Господарський суд міста Києва ухвалою, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Файненс Компані» про заміну кредитора правонаступником у справі № 50/311-б про банкрутство ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів».

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС закрив касаційне провадження за касаційною скаргою «Файненс Компані» на оскаржувані судові рішення. Таким чином ВС підтвердив раніше висловлену позицію про неможливість касаційного оскарження судових рішень щодо правонаступництва у справі про банкрутство.

Вирішуючи питання про співвідношення інститутів процесуального правонаступництва в позовному провадженні та у справі про банкрутство і, як наслідок, можливість перегляду в касаційному порядку постанов апеляційного господарського суду, прийнятих за результатами перегляду судових рішень суду першої інстанції щодо заяв (клопотань) про заміну кредитора у справі про банкрутство його правонаступником, ВС сформулював такі висновки.

Правонаступництво кредитора у справі про банкрутство здійснюється згідно зі ст. 21 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство) (ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства). Заміна кредитора у справі про банкрутство правонаступником відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство (ст. 47 КУзПБ) тягне за собою внесення змін до затвердженого ухвалою господарського суду реєстру вимог кредиторів щодо особи кредитора.

Процесуальне правонаступництво за ст. 52 ГПК України допускає заміну сторін у справі – позивача, відповідача – і не має наслідком внесення змін до затвердженого ухвалою місцевого суду реєстру вимог кредиторів щодо особи кредитора.

Отже, існує суттєва відмінність між регулюванням правонаступництва у справі про банкрутство, передбаченого нормами Закону про банкрутство (КУзПБ), і процесуальним правонаступництвом у позовному провадженні, визначеним ГПК України.

Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов’язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні,  тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

Щодо спорів, які згідно зі ст. 7 КУзПБ розглядаються за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство, мають застосовуватися загальні положення щодо правонаступництва, передбачені ГПК України, зокрема ст. 52. Для заміни кредитора у справі про банкрутство, вимоги якого включено до реєстру кредиторських вимог, правонаступником  мають застосовуватися спеціальні норми законодавства про банкрутство (ст. 21 Закону про банкрутство, ст. 43 КУзПБ). Отже, залежно від цього мають застосовуватися ст. 8 Закону про банкрутство, ч. 3 ст. 9 КУзПБ, а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ, – статті 255, 287 ГПК України.

Частиною третьою ст. 9 КУзПБ (як і ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство в редакції, чинній із 19.01.2013) не передбачено оскарження до суду касаційної інстанції ухвали про заміну (відмову в заміні) кредитора правонаступником.

Аналіз наведеного дає підстави дійти висновку, що в касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду ухвал про заміну (відмову в заміні) кредитора його правонаступником (ч. 3 ст. 9 КУзПБ, ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство).

Детальніше з текстом ухвали КГС ВС від 28.01.2021 у справі № 50/311-б можна ознайомитися за посиланням  https://reyestr.court.gov.ua/Review/94964491

В яких випадках відбувається обмеження виконання боржником зобов’язань перед кредиторами у процедурі банкрутства

Господарський суд міста Києва ухвалою у справі № 910/19006/19 про банкрутство ТОВ «Ліхтен Груп» відмовив у визнанні грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у місті Києві до боржника у зв’язку зі сплатою ним цієї заборгованості.

Північний апеляційний господарський суд ухвалу місцевого суду скасував і ухвалив нове рішення про визнання ДПС кредитором боржника на заявлену ним суму.

Апеляційний суд вказав на відсутність підстав для відмови ДПС у визнанні заявлених нею кредиторських вимог через незаконність дій боржника зі сплати в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника заборгованості перед ДПС як одному з кредиторів (заборгованості з податків).

За результатами касаційного перегляду цієї постанови КГС ВС залишив її без змін, зазначивши таке.

Кодекс України з процедур банкрутства, зокрема ст. 41, допускає можливість задоволення вимог кредиторів протягом дії мораторію в разі стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів (за зобов’язаннями, на які не поширюється дія мораторію, що провадиться з рахунку боржника в установі банку, а контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий); звернення стягнення на майно боржника (за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, що здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника); задоволення самим боржником вимог кредиторів (лише тих вимог кредиторів, на які згідно із ч. 5 цієї статті не поширюється дія мораторію).

Крім того, КУзПБ передбачає можливість, незалежно від того, чи поширюється на них дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, погашення вимог кредиторів боржником, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника, власником корпоративних прав боржника, а у випадках, визначених законодавством, – третьою особою протягом провадження у справі про банкрутство з метою закриття провадження у справі. Однак мають бути погашені всі вимоги конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені). Для одночасного погашення всіх вимог кредиторів арбітражний керуючий зобов’язаний надати особі, яка виявила намір погасити вимоги кредиторів, реєстр вимог кредиторів.

Отже, стягнення з боржника та виконання його зобов’язань за вимогами кредиторів допускається щодо вимог, на які не поширюється дія мораторію, та за умови одночасного погашення всіх вимог конкурсних кредиторів.

Заявлені ДПС до боржника кредиторські вимоги за зобов’язаннями у складі основного зобов’язання, сум штрафних санкцій та пені є вимогами конкурсного кредитора за грошовими зобов’язаннями боржника, на які поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів у розумінні ч. 1 ст. 41 КУзПБ та за якими забороняється виконання вимог відповідно до ч. 3 цієї статті.

Тому є правильним висновок апеляційного суду про незаконність вчинених боржником дій із погашення кредиторської заборгованості перед ДПС в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 26 січня 2021 року у справі № 910/19006/19 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94696469.

Якими є процесуальні наслідки закриття провадження у справі про банкрутство

Господарський суд Одеської області ухвалою закрив провадження у справі № 5017/2833/2012 про банкрутство ДП «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут» з посиланням на імперативні приписи ч. 5 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». Відповідно до цієї норми Закону провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду ухвалу місцевого господарського суду скасовано, справу направлено для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційний суд зауважив, що, закривши провадження у справі про банкрутство до вирішення питання про повернення нерухомого майна у державну власність, місцевий господарський суд не захистив права боржника та Держави Україна в особі Фонду державного майна України за наявності у нього всіх правомірних очікувань щодо розгляду позовних заяв, у тому числі впродовж розумного строку.

ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС скасував постанову суду апеляційної інстанції і залишив у силі ухвалу місцевого господарського суду, зазначивши таке.

За наявності прямої вказівки закону – ч. 5 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» висновки апеляційного суду про неможливість закриття провадження у справі № 5017/2833/2012 до завершення вирішення позову, який розглядається в межах справи про банкрутство, є помилковими. Припинення / закриття провадження у справі про банкрутство не припиняє прав та обов’язків учасників справи, які виникли у цих процедурах, та не перешкоджає вжиттю заходів для повернення майна, оскільки судовий захист порушеного права особи не обмежується лише розглядом справи про банкрутство та спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства.

У разі закриття / припинення провадження у справі про банкрутство вирішення спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство завершується їх розглядом по суті суддею, якому були передані такі справи автоматизованою системою документообігу суду, з ухваленням відповідного судового рішення, що узгоджується з принципом «незмінність складу суду», задля недопущення створення для сторін перешкод у реалізації права на судовий захист і загрози сутності гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права сторін на доступ до суду та ефективний засіб захисту впродовж розумного строку.

Зазначені висновки відповідають положенням ч. 2 ст. 31 ГПК України, відповідно до якої справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

З дня постановлення господарським судом ухвали про припинення / закриття провадження у справі про банкрутство арбітражний керуючий (залежно від процедури – розпорядник майна (у випадку припинення повноважень керівника або органу управління боржника та покладення виконання його обов’язків на розпорядника майна), керуючий санацією, ліквідатор) мають виконувати свої повноваження до обрання / призначення керівника або органу управління боржника у визначеному установчими документами або законодавством порядку, а після того передати їм бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 20 січня 2021 року у справі № 5017/2833/2012 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94764191.