Зруйнувати Карфаген – заради виживання України і світу

Редакцiя
18 квітня 2022, 12:55
132509 хвилин читати

Вишкребок імперії терору – це той Карфаген, який має бути зруйнований. Хто такі ординці XXI століття – роздуми публіциста.

  • Посилання скопійованоlink copied

Світ допоможе Україні у війні з неонацизмом. Вишкребок імперії терору – це той Карфаген, який має бути зруйнований. Хто такі ординці XXI століття – роздуми публіциста.

У часи російсько-української війни, яка триває з 2014 року, громадська організація, що опікується питаннями захисту життя й здоров’я майбутніх поколінь у Японії (Japan Offspring Fund) у міру сил і можливостей підтримує пожертвами діяльність партнерських закладів та об’єднань в Україні. Серед них є школи й асоціація освітян, деякі медіа й союз «чорнобильців», творча спілка та благодійний фонд…

Усі вони учасники заходів відомого в обох країнах соціального Японського проєкту, започаткованого 10 років тому після масштабної аварії на АЕС «Фукусіма-1» (питання ж ядерної безпеки турбують людей на всіх континентах).

Нині, коли Україна дає відсіч збройному вторгненню окупантів, колеги з Сайтами, що в Токійській агломерації, всіляко підтримують дружню їм державу й населення, яке зазнало чорнобильської біди. Японці створили в соцмережі сторінку «Українська громада», публікують правду про війну – японською, українською, англійською мовами. Видали спецвипуск журналу з питань безпеки харчових продуктів і життя – у статтях розповідають про ситуацію в регіонах, наближених до зони відчуження ЧАЕС. Крім того, надіслали в Україну не один десяток тисяч доларів і закликають своїх земляків та бізнесові корпорації активно допомагати Києву.

Навмисне не згадую тут про сотні мільйонів доларів, які можуть надати (і надають) урядові структури. Пишу про народну дипломатію – у ній теж є неабиякий сенс. Адже, як каже японська народна мудрість, «море тому й велике, що не нехтує малими річками: воно раде будь-якій воді».

Допомога дорівнює перемозі

Коли ядерна держава-терорист вчиняє геноцид, негайно реагуйте на ці виклики, потрібні ефективні економічні санкції – апелюють громадські діячі до світової спільноти. За опитуванням Kyodo News, понад 70 відсотків японців підтримують застосування санкцій. Важливо не лише припинити збройне вторгнення й покарати воєнних злочинців, а й допомогти у відбудові інфраструктури України, кажуть друзі з Сайтами.

Японці пропонують дієві механізми майбутніх репарацій – треба домогтися, щоб коштом держави-агресора повернути до життя сплюндровані території.

Під час війни, крім всебічної підтримки Збройних сил України, важливі також і волонтерська робота, і підтримка бійців інформаційного фронту. Саме тут до діла стали добрі справи Японського фонду майбутніх поколінь, очільник якого Джунічі Ковака (на фото) – ініціатор Японського проєкту.

Місцеві ЗМІ в умовах війни, як відомо, не лише джерело інформації про життя регіону, а й чинник впливу на настрої населення. Якщо газета виходить у світ – це ознака нормалізації становища, навіть коли небезпека ворожих обстрілів на теренах держави, що воює, ще може залишатися.

Серед громадських організацій, які співпрацюють в міжнародному проєкті допомоги жертвам Чорнобиля, є Всеукраїнський благодійний фонд «Журналістська ініціатива» й Національна спілка журналістів України. Засновниця фонду заслужений журналіст України Людмила Мех розповідає, що цьогоріч, здійснивши відрахування в держбюджет, фонд спрямував чималі суми з наданої японцями благодійної допомоги саме медійникам з різних областей країни.

«Насамперед надали підтримку тим колегам, які працюють у районах, що зазнали обстрілів і руйнувань, – каже очільниця фонду. – Також активісти придбали в аптеках столиці й надіслали в Овруч на Житомирщині ліки, яких потребували працівники місцевої газети «Зоря» (лише 8 квітня цьогоріч побачив світ перший весняний випуск тижневика). На прохання керівництва фонду закупівлею медпрепаратів у столиці опікувалася заслужений журналіст України Наталія Черешинська».

Ординська формація

Держава-терорист – на жаль, сусіднє для українців (і для японців також) лихо, очолюване серійним убивцею-м’ясником. Це ще м’яко сказано про нелюда, який влаштував посеред Європи криваве бойовище. Царство тих орків цинічно плює на міжнародне право, чинить неймовірні звірства та скоює воєнні злочини, яким ні виправдання, ні строку давності немає…

Якщо цю машину вбивств не зламати зараз, тамтешні «царедворці», оговтавшись після українського копняка, знову волатимуть на весь світ: «Можем павтаріть!» І не факт, що не полізуть у чужий дім знову. Та ще й з ядерною зброєю, як мавпа з гранатою. Тому без жодних сумнівів – цей Карфаген має бути зруйнований.

Наслідком справедливого покарання агресора стануть національно-визвольні рухи. Утвориться низка незалежних держав на місці бандитського царства з його недобитим тоталітарним режимом – «неонацистським» (за визначенням парламенту України).

Агресивне мілітаристське утворення тримається на багнетах. І програна війна підштовхне «колос на глиняних ногах» до невідворотної дезінтеграції, яка зрештою стане рятівною для десятків народів. Тих, що не з власної волі віками туляться в забризканому кров’ю гуртожитку з кремлівськими блощицями. Уярмлені й упосліджені нації дозріли до самовизначення – до здобуття державної незалежності. Це й волелюбні народи, які живуть у кавказькому регіоні, і ті, чиї землі поблизу Волги, і ті, чия батьківщина аж за Уральськими горами, в Сибіру та десь біля Колими чи Амура…

Деякі з тих народів колись підкорила кочова дика орда, яка, на жаль, не зникла з історії безслідно. Мусимо визнати: на теренах «єдіной і нєдєлімой» живуть ментальні ординці з добре розвиненим хапальним рефлексом, які часто-густо не мають за душею нічого, задурені розгнузданою пропагандою, що реально змінює сприйняття дійсності… Саме вони – те населення, яке ладне силоміць «асвабаждать» усіх навколо себе й жити з награбованого. Тільки замість бойової кінноти в чужі землі тепер «кочують» танки, кораблі, бомбардувальники… Цього брухту накопичено – «ат маскви да самих да акраїн». І гарматного м’яса «баби ішо нарожают»… А територія тієї формації, як прорік ординський двірський мудрагель, «будєт расширяться» – не тому, що це добре чи погано, «а патаму што ето фізіка». Клінічний ідіотизм…

Ментально чужі зайди, яким закортіло назватися «братами» українців, не одне століття силкуються вкрасти собі «шляхетний», як вони думають, родовід (слов’янський), а також усю тисячолітню історію Київської Русі. І на цій підставі вважають київські землі «своїми». А українців – молодшими «братами», малоросами. Та й верховна блощиця московитів упритул не хоче бачити суверенної України – вважає її історичним непорозумінням. А всіх незгодних із кремлівською маячнею – ординці безжально нищать як «нациків». Так само майже століття тому нищили українство штучним голодом і кидали цвіт нації – її інтелектуальну еліту – в розстрільні ями. Тож геноцид – це правдива назва того, що чинять в Україні нащадки орди.

Ханське вояцтво колись збирало данину з племен, що жили в Євразії на схід від московських багнищ. Кочова дичина жила з набігів і якийсь час вона потопталася по землях Київської Русі. Монголо-татари спалили Київ 1240 року (а ординці XXI століття повторили напад і дістають тут відкоша). Свого часу прийшлі загарбники-завойовники отаборилося на васальних територіях, а тепер їхнє насіння (плоть від плоті ординці) – і є та сама біомаса, яку московська політична «еліта» мобілізує на війни як витратний матеріал. Війни – спосіб існування тієї формації, застиглої в часі. Отож і нині до цивілізованої Європи знову посунула азійська дичина: жорстокі вбивці, ґвалтівники, мародери – це в крові у московських «асвабадітєлєй» і в традиціях їхньої орди.

Нарівні з тим, яку біду принесла світові катастрофа на Чорнобильській АЕС, навала «орків» XXI століття – це не що інше як чергова спроба народовбивства. Чергова – бо були в новітній історії України Голодомор, Великий терор 1930-х, влаштовані кремлем страхіття, яких зазнали українці у «братніх обіймах» неситого північно-східного сусіда. Того самого, який спочатку по-братньому ділив з Гітлером Європу, а потім прихопив собі по війні (Другій світовій) три країни Балтії та низку територій на кшталт німецького Кенігсберга, частини фінських земель, японських островів тощо. І понад чотири десятиліття цей «пабєдітєль-асвабадітєль» тримав під своїм брудним личаком знекровлений і виморений голодом народ, який силами повстанської армії та свого героїчного підпілля прагнув відновити державну незалежність України, здобуту 1917 року під час Визвольних змагань.

За виживання України… і світу

З 1945-го по цей час москва хронічно хворіє на «побєдобєсіє». Вона зомбує населення брехливо-пропагандистським трактуванням фактів історії. А весь світ знає, що в Другій світовій війні серед інших її учасників воював проти гітлерівського нацизму (й опинився зрештою в ряду переможців) ще один режим фашистського типу – сталінський. Спадкоємцем тієї тиранії стала теперішня московія, за багатьма ознаками – фашистська держава з незмірними імперськими амбіціями. Об’єктивний і невідворотний процес розпаду цього історико-політичного утворення ще триває… Але, на жаль, триває він ціною страждань сусідніх (і не лише сусідніх) народів, на чиї людські права й свободу зазіхає «жалюгідна нація, нація рабів» – це відоме визначення дав своїй отчизні Микола Чернишевський, революційний демократ і письменник родом із Саратова.

На особливість ідеологічної конструкції спадкоємиці СССР звертає увагу й жителька Санкт-Петербурга дослідниця Ірина Фліге. Вона зауважила, зокрема, що російська влада не заперечує політичного терору в совєтський період, навіть більше – терор став частиною її нинішньої ідеологічної конструкції, в основі якої твердження: Росія – велика країна, яка завжди мала рацію, завжди була оточена паскудними, мерзенними ворогами-сусідами, яких неодмінно перемагала. А з ким не воювала – тим завжди допомагала й навіть рятувала. «Примітивна цілковито імперська ідеологія наголошує на перемогах і досягненнях, – пише дослідниця (переклад українською мій. – Авт.). – І зрештою виходить, що терор – арешти, масові розстріли, заслання, примусові переселення народів – це добре, бо лише завдяки терору Росія «досягла величі», а велич, з погляду Кремля, полягає в тому, що її народ легко зносить голод, холод, злидні… На цьому шляху, звичайно, бувають жертви, їх шкода, та нічого не вдієш, народ російський терплячий»…

Дедалі більше держав у світі (за винятком щопти недемократичних і одіозних режимів – тоталітарних або залежних від москви) розуміють, яка небезпечна патогенна зона утворилася в Євразії – на теренах між країнами демократичної Східної Європи і Японією. Остання, до речі, як і решта націй-лідерів на шляху прогресу людства та збереження спільного дому – планети Земля, всіляко допомагає народові України в його війні за виживання. Саме так – за виживання, бо ж кремлівський фюрер вважає, що української нації, як і її суверенної держави, не існує. Отож дикуни вдалися до геноциду – імперія терору цілеспрямовано вбиває населення з наміром знищити, повністю або частково, український народ як окрему національну спільність. І Верховна Рада, і низка світових лідерів уже назвали дії ворожої армії в Україні геноцидом. За цей злочин загарбникам і воєнним злочинцям буде справедлива кара – її визначить трибунал.

Імперія терору

Насамкінець дозволю собі повторити, мало не дослівно, з того, що писав у книжці «Імперія терору» (видана за рік до 24 лютого 2022-го в Києві). Сучасна дослідниця історії політичного терору, жителька Санкт-Петербурга Ірина Фліге звернула увагу на таке. Терор у її державі став частиною нинішньої ідеологічної конструкції, в основі якої твердження: росія – велика країна, яка завжди мала рацію, завжди була оточена паскудними, мерзенними ворогами-сусідами, яких неодмінно перемагала. А з ким не воювала – тим завжди допомагала й навіть рятувала. «Примітивна цілковито імперська ідеологія наголошує на перемогах і досягненнях, – пише дослідниця. – І зрештою виходить, що терор – арешти, масові розстріли, заслання, примусові переселення народів – це добре, бо лише завдяки терору Росія «досягла величі», а велич, з погляду кремля, полягає в тому, що її народ легко зносить голод, холод, злидні… На цьому шляху, звичайно, бувають жертви, їх шкода, та нічого не вдієш, народ російський терплячий»… Ось із цією імперією терору мусить нині мати справу цивілізований світ.

Повернімося до теми міжнародної допомоги Україні в її протистоянні з окупантом: допомога ця життєво необхідна – і летальною зброєю, і гуманітарними вантажами, і грошима. І прояви дружньої підтримки з далекої Японії немов у краплині води відбивають глобальні сьогочасні проблеми, з якими стикається світова спільнота. Перед лицем загрози існуванню самого людства світ має виконати надважливу місію – спільно, консолідовано, рішуче та назавжди видалити з тіла нашої цивілізації злоякісне утворення, озброєне ядерними ракетами та схиблене на «собіратєльствє зємєль». Воно становить нині найбільшу загрозу світовій безпеці.

«А поза тим, – за прикладом автора відомої фрази, якою закінчував свої промови римський державний діяч Катон Старший, – вважаю, що Карфаген потрібно зруйнувати».

Сергій Шевченко

Фото автора

Не пропустіть важливе!
Підписуйтесь та отримуйте дайжест новин

Щоденно чи щотижня – обираєте ви!

Долучайтесь до професійної спільноти borg.expert

Матеріали за темою

Розслідування

Статті • Війна з Росією; БОРГ-review
Руйнування фіксуються в різних громадах так, аби зберігались метадані світлин – відтак, це можна приймати як докази в судах

Розслідування

Статті • Війна з Росією; БОРГ-review
Російський олігарх Анатолій Локтіонов справді хоче допомогти Україні чи боїться санкцій ЄС…

Дослідження

Статті • Війна з Росією; БОРГ-review
Кожна особа має право звернутись до суду України щодо стягнення майнової шкоди з держави агресора – російської федерації

Війна з Росією

Статті • Війна з Росією
Більшість колег та товаришів адвоката Іллі Костіна - це люди, які відчули своє зобов'язання перед Батьківщиною захистити її. Але не всі...

Війна з Росією

Статті • Війна з Росією
В нас, українців, немає шляху іншого, ніж перемога

Війна з Росією

Статті • Війна з Росією
Ключовим питанням дискусії стало: “Чи зможе Україна завдяки допомозі Заходу здобути воєнну перемогу?”