Управління арештованими активами: хто і чому боїться нових правил гри?

У лютому 2025 року Верховна Рада України ухвалила в першому читанні комплексний законопроєкт №12374-д, спрямований на реформування Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА). Метою законопроєкту визначено посилення інституційної спроможності агентства та вдосконалення механізмів управління арештованими активами. Ці зміни стали відповіддю на численні виклики, з якими стикалася система управління конфіскованим майном, зокрема щодо прозорості процесів та ефективності використання активів в інтересах держави.

Втім, в АРМА цю законодавчу новацію сприйняли, м’яко кажучи, насторожено. І тому не дивно, що на різних майданчиках почалось жваве обговорення цього законопроекту (як і деяких інших проектів, які розроблялись під цим же номером 12374).

Одна з найбільш потужних дискусій щодо реформування АРМА розгорнулась під час круглого столу, який 19 лютого 2025 року організувала Національна асоціація адвокатів України (НААУ). У заході взяли участь народні депутати, керівництво АРМА, науковці, арбітражні керуючі та приватні виконавці. Модератором дискусії виступив голова Комітету НААУ з питань інформаційної політики та взаємодії із засобами масової інформації Олексій Шевчук, який наголосив на важливості участі адвокатури у нормативному врегулюванні діяльності АРМА. Він також підкреслив, що адвокати безпосередньо стикаються зі складними ситуаціями, пов’язаними з арештом активів у рамках кримінальних процесів, тому їхній професійний внесок є необхідним для формування ефективної та прозорої системи управління конфіскованим майном.

І це все, звичайно, правильно, от тільки дивно, що дискусія вийшла трохи однобокою, але про все по порядку.

Куди подівся «конструктив»?

Під час обговорення законопроєкту 12374-д Олексій Шевчук наголосив на необхідності комплексного підходу до реформування системи управління арештованими активами: «Ми маємо виробити з вами комплексний нормативний документ». Шевчук також підкреслив, що реформа не повинна бути спонтанною, а має враховувати всі аспекти функціонування АРМА, аби створити ефективну систему управління активами: «Якщо в нас з вами ще є час сформувати будь-які правки до нормативного документа, ми маємо це реалізувати».

Він зауважив, що на цьому етапі ще можна внести зміни до законопроєкту, і закликав учасників процесу скористатися цією можливістю: «Щоб завтра ніхто не сказав, що актив, який забрали в російського олігарха, не приносить користь українським громадянам». Таким чином, спочатку дійсно здалось, що обговорення законопроєкту 12374-д 19 лютого стане платформою для конструктивного діалогу, де будуть враховані всі важливі аспекти реформи.

Але потім щось пішло не за планом.

Адже лише декілька спікерів з майже двох десятків учасників заходу в своїх доповідях торкались іншої теми, окрім обговорення доцільності «нових» управителів арештованим майном. А дехто з виступаючих, склалось враження, взагалі виступав не задля конструктивного діалогу, а виключно з метою висвітлення відомої концепції «а баба-яга проти!». Власне інакше важко пояснити виступ першого віцепрезидента Торгово-промислової палати України Михайла Непрана, який без жодних пояснень заявив про якусь монополізацію управління арбітражними керуючими, яка викликає занепокоєння: «По суті створюється досить ризикована і, якщо говорити більш прагматично – штучна монополія, коли звужується можливість іншим категоріям учасників цього ринку брати участь у цій процедурі». На його думку, норму щодо залучення арбітражних керуючих (та приватних виконавців, про яких, пан Непран, ймовірно, взагалі забув) в якості управителів арештованим майном слід виключити із законопроекту. І власне це і був увесь виступ представника ТПП. Чому так сталось – ми висловимо свою здогадку в кінці статті, а зараз власне перейдемо до аналізу доповідей інших учасників круглого столу

Позиція Олени Думи щодо реформування АРМА: досягнення, виклики та суперечності

Цілком очевидно, що однією з перших висловила своє ставлення до законопроекту очільниця АРМА Олена Дума. Однак почала вона, як кажуть, «здалеку», зазначивши, що Агентство не просто підтримує реформу, воно вже активно змінюється.

За її словами, ще з липня 2023 року розпочався процес глибокої трансформації, спрямованої на підвищення прозорості та ефективності роботи АРМА. Вона наголосила, що АРМА спочатку було створене як частина антикорупційної архітектури країни разом із НАБУ та ДБР, і міжнародні партнери очікували не лише пошуку й передачі активів в управління, а й формування чіткої системи їхнього використання на користь держави. Однак, як зазначила Дума, за вісім років існування агентства не було навіть повноцінного реєстру арештованих активів. Громадськість не мала доступу до інформації про майно, яке перебувало під контролем АРМА, а відповідальність за управління часто залишалася розмитою. Упродовж довгого часу реальні обсяги арештованих активів залишалися невідомими, а неефективність попередніх процесів призводила до серйозних втрат. Виявлені факти зловживань, кримінальні провадження щодо колишніх посадовців агентства – усе це свідчить про те, що попередня система була далекою від прозорості.

Утім, останній рік, за словами Олени Думи, продемонстрував суттєві зміни. Національне агентство не просто відкрило реєстр арештованих активів – воно в рази збільшило кількість облікованих одиниць. Якщо в 2023 році в реєстрі налічувалося 53 тисячі записів, то вже у 2024-му ця цифра перевищила 374 тисячі. Відтепер суспільство має доступ до інформації, яка раніше була закритою, а процеси реалізації активів переведені на відкриті платформи. Саме це, за словами Думи, дозволило збільшити доходи від управління активами: якщо у 2022 році агентство згенерувало лише 34,8 млн грн, то у 2024-му ця сума зросла до 12,3 млрд грн. Більше того, 8 млрд грн було спрямовано на підтримку Збройних Сил України (тут варто відзначити, що теза ця хоч і звучала патріотично, але ж куди ще, як не на ЗСУ мало витрачати кошти державне агентство? адже ж не про власні заощадження йшлося).

Вона окремо наголосила на роботі АРМА з російськими активами. Уперше агентство не просто арештувало, а реально списало кошти компаній, пов’язаних із Росією. У 2024 році були конфісковані 1,8 млрд грн з рахунків RoyalPay, 18 млн доларів, що належали олігархам Фрідману і Авену, а також 2,6 млрд грн російського “Пінап Онлайн”. Це стало важливим сигналом: тепер арештоване російське майно може працювати на обороноздатність України.

Проте попри позитивні зміни, Дума визнає – викликів залишається багато. Законодавство, ухвалене ще у 2016 році, до останнього часу майже не оновлювалося, а отже, багато правових норм або застарілі, або взагалі не адаптовані до сучасних реалій. Вона розповіла, що агентство постійно стикається з юридичними колізіями: арештовуються корпоративні права компанії, але її нерухомість при цьому не підлягає обмеженню, або ж у судовому рішенні можуть міститися сотні різних активів – від земельних ділянок до стратегічних підприємств – і кожен випадок вимагає окремого підходу.

Та, мабуть, найбільше дискусій у АРМА викликало саме питання передання активів в управління арбітражним керуючим. Дума поставила під сумнів цю модель, стверджуючи, що вона несе великі ризики. За її словами, арбітражні керуючі не мають доступу до кримінальних проваджень, не володіють інформацією про можливі ризики, а головне – не отримують фінансування на управління активами, що може зробити їхню роботу формальністю. Очільниця агентства натякнула, що ця схема може створювати корупційні загрози і навіть призвести до того, що активи зрештою можуть опинитися в руках тих, кому вони не мали б належати. Її головне питання: хто і за якими критеріями відбиратиме арбітражних керуючих, і як держава зможе гарантувати їхню доброчесність?

З одного боку, така позиція виглядає логічною: будь-які зміни у сфері управління активами справді мають бути виваженими. Проте з іншого боку, аргументація Думи не позбавлена суперечностей. Вона наголошує, що АРМА не може навчати арбітражних керуючих, бо не є науковою установою, але водночас визнає необхідність їхньої підготовки. Вона критикує відсутність чітких механізмів контролю, але ж і сама система, що діяла в АРМА до цього, теж не відзначалася високим рівнем прозорості. І нарешті, її побоювання щодо того, що активи можуть потрапити в руки афілійованих із РФ осіб, виглядають досить гучними заявами без конкретних доказів.

В результаті під час круглого столу очільниця агентства зробила висновок, що реформа АРМА має базуватися на прозорості, оновленні законодавства та ефективному управлінні активами без створення додаткових корупційних ризиків. «Ми повинні створити механізм, який реально працюватиме», – наголосила вона 19 лютого.

Аж не пройшло декілька днів, і вже на сайті АРМА ми бачимо новину, де вже не йдеться про створення жодного механізму взагалі. Цитуємо: «Голова АРМА зазначила, що ухвалення законопроєкту в поточній редакції може бути розцінене Європейським Союзом як відкат у реформах та створення загроз для євроінтеграційного курсу України. Україна взяла на себе зобов’язання імплементувати європейські стандарти управління арештованими активами. … Передача цих функцій арбітражним керуючим суперечить усталеній практиці ЄС, Директиві 2014/42/EU та рекомендаціям FATF, – наголосила Олена Дума».

Чому знову була згадка лише про арбітражних керуючих (про приватних виконавців весь час забувають) – то питання риторичне, але цікаво дослідити, чи справді ж арбітражні керуючі «зламають» усю реформу АРМА?

З цим запитанням ми звернулись до Олексія Мовчана, автора законопроекту №12374-2, який власне першим і запропонував залучити арбітражних керуючих в якості управителів арештованим майном. І виявилось, що ніякої «усталеної практики» щодо заборони управління арештованим майном немає і ніколи не було.

Арбітражні керуючі як управителі арештованих активів: міжнародний досвід

При розробці законопроєкту №12374-2 про реформування АРМА його автори детально вивчали міжнародний досвід управління арештованими активами. Як зазначив народний депутат Олексій Мовчан, у процесі підготовки аналізувалися такі ключові документи, як “Managing Seized and Confiscated Assets: A Guide for Practitioners” (2023, StAR Initiative, Світовий банк та UNODC) та “Effective Management and Disposal of Seized and Confiscated Assets” (2017, UNODC).

Одним із важливих висновків, зроблених на основі цього аналізу, стало розуміння того, що залучення арбітражних керуючих до управління арештованими активами — це не українське ноу-хау, і не «відкат у реформах», а саме поширена міжнародна практика. Відповідно до рекомендацій міжнародних організацій, саме фахівці з банкрутства можуть забезпечити ефективне управління активами, що знаходяться у кризовому стані або потребують професійного супроводу для збереження їх вартості.

Зокрема, згідно з документом UNODC (2017), у багатьох країнах суди мають повноваження призначати спеціальних управителів для арештованого або конфіскованого майна. До таких управителів часто входять арбітражні керуючі та експерти з банкрутства, оскільки вони володіють необхідними знаннями для управління проблемними активами.

“В країнах загального права, таких як Велика Британія, Намібія та ПАР, суди мають повноваження призначати судових керуючих (receivers, trustees, curators boni) для управління арештованими активами”​.

Аналогічна практика діє і в країнах континентальної правової системи:

“У Франції, Бельгії та Італії суди або слідчі судді можуть призначати судових керуючих, які найчастіше є спеціалістами у сфері банкрутства або управління активами”​.

Фахівці з банкрутства залучаються до управління арештованими активами також у Новій Зеландії та Австралії. Ці приклади доводять, що залучення професійних арбітражних керуючих до роботи з арештованими активами не є випадковим рішенням, а відповідає найкращим міжнародним практикам.

Чому саме арбітражні керуючі?

У дослідженні StAR Initiative (2023, Світовий банк і UNODC) підкреслюється, що управління арештованими активами — це не просто збереження майна, а активне антикризове управління. Саме арбітражні керуючі мають досвід роботи з підприємствами, що перебувають у складному фінансовому стані, та можуть забезпечити ефективний менеджмент для активів, що перебувають під управлінням АРМА: “Ключовою проблемою управління арештованими активами є їхня схильність до втрати вартості. Використання фахівців, які мають досвід у роботі з кризовими активами, дозволяє мінімізувати ці втрати”​.

Тому автори законопроєкту №12374-2 (а згодом і 12374-д) й обґрунтовували залучення арбітражних керуючих не лише логікою внутрішньої реформи, а й посилаючись на міжнародний досвід, визнаний такими організаціями, як Світовий банк та UNODC.

Саме тому О.Мовчан зазначає, що, хоча реформа й викликає опір всередині агентства, вона є необхідною: «Зрозуміло, що АРМА це не подобається, тому що їм доведеться зараз провести серйозний аудит». На його думку, це один із чинників, який викликає негативне ставлення до реформи серед керівництва АРМА.

У розмові з журналістом депутат звернув увагу й на проблему корупції в самому Агентстві, зокрема на надмірну свободу у визначенні, кому саме передавати активи: «Сьогодні в них є абсолютна дискреція щодо того, на який актив призначити управління і кому. Законопроект цю дискрецію забирає. А я нагадаю, що там, де є дискреція, там і корупційні ризики».

Крім того, Мовчан вказує на факти кримінальних справ щодо попередніх керівників агентства: «Три з чотирьох очільників АРМА (в тому числі в.о.) вже мають підозру від НАБУ або кримінальні справи». Тож тут ще не зрозуміло, кому говорити про корупцію, а кому – ні.

На його думку, АРМА зараз працює вкрай неефективно: «Ми на АРМА подивилися не лише з точки зору кримінального процесу, а й з точки зору ефективності управління активами. Сьогодні у них активів на 200 мільярдів гривень, але більшість з них не контролюються належним чином». І власне цим словам є конкретні підтвердження.

Чому реформа АРМА необхідна вже зараз

Насправді Олена Дума права в тому, що саме Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА) мало стати ключовою ланкою у боротьбі з корупцією та незаконними активами. Але вона, здається, помиляється в тому, що нині Агентство працює ефективно і змін не потребує. Адже аудит діяльності АРМА, проведений Рахунковою палатою, виявив численні порушення та системні недоліки. Згідно зі звітом №59-1 від 25.12.2024 року, агентство критично неефективне у виконанні своїх функцій, що призводить до щорічних втрат державного бюджету на мільярди гривень.

Проблеми починаються з неефективного управління активами. Із 100 447 ухвал суду про арешт активів лише 1,1% (1195 ухвал) передбачали передачу активів в управління АРМА. Проте навіть із цих активів агентство виконало лише 19,7% ухвал, що свідчить про низьку спроможність виконувати свої функції. Це призвело до того, що в період 2022–2024 років в управління не було прийнято активи на суму понад 39,4 млрд грн, що спричинило втрати потенційних доходів у розмірі 6 млрд грн.

Відсутність чітких процедур взаємодії АРМА з правоохоронними органами призводить до затримок у прийнятті активів. Крім того, неузгодженість норм Кримінального процесуального кодексу та Закону №772 створює правову невизначеність у визначенні вартості активів, що відкриває поле для зловживань. В результаті процес прийняття та управління активами відбувається в умовах непрозорості та правової невизначеності, що підвищує корупційні ризики.

Ще одна критична проблема – відсутність ефективного обліку активів. Єдиний реєстр арештованих активів (ЄДРА) не містить достовірної інформації про активи, а сам облік ведеться вручну у форматі Excel-файлів. Це збільшує ризик помилок, корупційних схем та втрати даних. Більше того, у деяких випадках вартість активів вноситься до реєстру без урахування податків, що спотворює реальну оцінку переданих державі активів.

Додатково АРМА зазнає значних фінансових втрат через продаж активів нижче ринкової вартості. За період 2022 – І півріччя 2024 року активи були реалізовані на 20% дешевше за їхню оціночну вартість. У деяких випадках вартість продажу була нижчою від ринкової на 769,3 млн грн, що демонструє суттєву неефективність агентства у реалізації активів.

Порушення у діяльності АРМА мають системний характер. Понад 80% ухвал суду щодо передачі активів залишаються невиконаними, що означає неефективне використання державного майна. Деякі активи понад три роки перебувають без управителів, що позбавляє бюджет потенційних доходів. Наприклад, 833,8 тис. євро, 687 тис. дол. США, 465 тис. грн та банківські метали на 22 млн грн не були прийняті в управління через законодавчі прогалини.

Відсутність реформ призведе до ще більших втрат для держави. Щорічно Україна втрачає мільярди гривень через неефективність АРМА. Агентство не виконує свою ключову функцію – управління арештованими активами – на належному рівні. І тому саме залучення арбітражних керуючих та приватних виконавців і є виходом з ситуації.

Позиція голови НААКУ Олександра Бондарчука щодо реформування АРМА

Голова Національної асоціації арбітражних керуючих Олександр Бондарчук під час круглого столу висловив абсолютну підтримку законопроєкту в частині залучення представників приватних професій до управління арештованим майном. Він власне підтвердив вже озвучену вище думку О.Мовчана, що саме арбітражні керуючі вже мають відповідні компетенції та значний досвід у цій сфері.

“Невід’ємною частиною нашої роботи є проведення комплексу заходів з відновлення платоспроможності боржників, – зазначив Бондарчук. – Це, по суті, і є антикризове управління, яке ми здійснюємо як в сприятливих, так і в несприятливих умовах.” Він підкреслив, що завдання арбітражного керуючого не полягає в ліквідації підприємства: “Рішення про перспективність відновлення платоспроможності або ж ліквідацію приймає не арбітражний керуючий, а комітет кредиторів. Саме він визначає, чи є сенс у санації, чи підприємство не підлягає відновленню.”

Як приклад успішного управління, О.Бондарчук згадав відновлення діяльності Суднобудівного заводу “Океан” і Дніпровського металургійного заводу (колишній завод імені Дзержинського). “Це приклади якісної роботи арбітражних керуючих у досить несподіваній для юристів сфері – промисловості. Ми бачимо, що такі підприємства можуть повертатися до нормального функціонування навіть у складних умовах.”

Він також зазначив, що професія арбітражного керуючого існує в Україні вже десятки років і має чіткі вимоги щодо освіти, кваліфікації та професійної підготовки. “Не йдеться і не може йтись про жодну монополізацію послуг. Адже ми ж не говоримо про монополію хірургів в операційній палаті, вірно? Натомість пропонована ідея набирати людей «з вулиці», навчати їх і передавати в управління майно видається вкрай дивною. Неможливо за кілька місяців підготувати фахівця, який буде ефективно управляти складними активами”.

Голова НААКУ також наголосив, що залучення арбітражних керуючих до управління арештованим майном – це логічний крок ще й тому, що вже існують успішні приклади залучення АК в якості кризових менеджерів. Йдеться про співпрацю з НБУ щодо управління страховими компаніями та небанківськими фінансовими установами, які виводяться з ринку в позасудовому порядку. “Цей механізм працює вже більше року і показує свою ефективність,” – зазначив він.

Водночас він звернув увагу на ризики корупції та можливих маніпуляцій з майном. “Якщо хтось каже, що арбітражні керуючі можуть діяти в інтересах олігархів чи підсанкційних осіб, то ті ж самі питання можна поставити і до управителів, яких АРМА планує залучати на конкурсній основі. Вже зараз є випадки, коли діяльність АРМА викликала зауваження з боку Рахункової палати.”

Щодо відповідальності, Бондарчук підкреслив, що арбітражні керуючі так само підпадають під дію Кримінального кодексу. “Формулювання, що службовці АРМА несуть кримінальну відповідальність, а арбітражні керуючі начебто ні – це маніпуляція. Закон один для всіх. Ми вже мали кримінальні провадження в межах справ про банкрутство, і це не є чимось унікальним.”

Говорячи ж про специфіку навчання, Бондарчук наголосив, що арбітражним керуючим не потрібно навчання у сфері управління майном – вони вже є фахівцями. Однак необхідне навчання щодо процедур роботи з АРМА: “Нам не потрібно пояснювати, як управляти активами. Нам потрібно розуміти механізм взаємодії з підрозділами АРМА, щоб робота була ефективною.”

Щодо механізму розподілу об’єктів управління (так званої “рулетки”), він зазначив, що НААКУ має пропозиції до законопроєкту і працюватиме над відповідними правками. Також Бондарчук критично висловився щодо фінансового навантаження на арбітражних керуючих. “Чому саме на арбітражних керуючих пропонують покласти обов’язок фінансувати управління майном за власний рахунок? Це нонсенс. АРМА є розпорядником майна, а арбітражний керуючий – це менеджер, який отримує завдання від держави і реалізує його в межах своїх функцій.”

Арбітражні керуючі не мають наміру заміщати АРМА: “Ми не хочемо перетворюватися на АРМА. Ми хочемо прозорих правил, зрозумілого договору, чіткого розподілу прав і обов’язків – і тоді ця система працюватиме ефективно.”

Наприкінці О.Бондарчук зазначив, що жоден арбітражний керуючий без власної згоди не братиме участі в управлінні арештованим майном. “Якщо фахівець не має досвіду в певній сфері, він не братиме на себе відповідальність за її управління. Але якщо йдеться про галузі, де в нього є напрацьована практика – металургію, агросектор чи промисловість – то арбітражні керуючі можуть забезпечити ефективне управління такими активами.”

Він підкреслив, що НААКУ також працюватиме над правками до законопроєкту щодо дисциплінарної відповідальності та умов договорів. “Ми не є політичним суб’єктом цього законопроєкту, – підсумував Бондарчук. – Ми не є ворогами ні АРМА, ні Міністерства юстиції. Ми – професіонали, які спеціалізуються на управлінні кризовими підприємствами. І ми пропонуємо свою експертизу для підвищення ефективності управління арештованим майном.”

До речі, дуже схожу позицію висловили й приватні виконавці.

Позиція приватних виконавців

Асоціацію приватних виконавців на заході представляли Голова АПВУ Оксана Русецька, Голова Ради приватних виконавців міста Києва Михайло Корольов та приватний виконавець м. Києва, арбітражний керуючий Вадим Корольов. На заході також був присутній як представник Інституту безпеки МАУП, приватний виконавець м. Києва Сергій Лисенко.

Оксана Русецька так прокоментувала позицію спільноти на заході стосовно законопроєкту № 12374-Д: «Асоціація приватних виконавців України також виступає за прозорість процедури відбору управителів, унеможливлення корупційних ризиків. Ми зацікавлені в тому, щоб наше залучення до процесів управління арештованим майном було максимально прозорим та дієвим. Спільнота приватних виконавців однозначно готова впоратися з відповідним функціоналом. У Асоціації приватних виконавців України також є зауваження щодо законопроєкту, оскільки у нас є пропозиції щодо вдосконалення механізму визначення управителів, укладання договорів, строків, застосування санкцій. АПВУ готова працювати разом з колегам і поділитися своїми напрацюваннями».

Водночас голова Асоціації приватних виконавців під час свого виступу теж відреагувала на слова Олени Думи щодо можливості “домовитися з управителями” та навіть співпраці з країною-агресором. “Вибачте, але такі заяви абсолютно неприпустимі щодо наших професій!” – наголосила Русецька. Вона висловила сподівання, що ця теза була висловлена в загальному контексті й не стосувалася безпосередньо приватних виконавців та арбітражних керуючих, адже подібні порівняння дискредитують високопрофесійні спільноти, які працюють виключно в межах закону та державних інтересів.

Водночас голова Ради приватних виконавців міста Києва Михайло Корольов зазначив про важливість логіки самого законопроєкту: «Пропозиція внесення арбітражних керуючих та приватних виконавців до переліку управителів арештованим майном є наслідком того, що з 2016 року АРМА не повністю справляється з управлінням активами. Проблема зокрема у самому правовому статусі АРМА: відповідно до Цивільного кодексу, агентство не є управлінцем з юридичної точки зору, а установником управлінців. Єдина функція АРМА – це контроль за управлінням майна. Арбітражні керуючі і приватні виконавці як раз мають надані державою відповідні повноваження».

Він наголосив на тому, що бізнес, як такий, виявляє недостатню зацікавленість в управлінні арештованим майном. Це вже стало фактом, який не можна ігнорувати. Приватний виконавець також наголосив, що законодавство передбачає існування двох ключових професій у сфері управління арештованими активами – арбітражних керуючих та приватних виконавців. “Ефективність їхньої роботи багато в чому залежить від мотивації, – зазначив він. – Якщо вони будуть зацікавлені в отриманні прибутку, а водночас це приноситиме користь державі, тоді ця модель може запрацювати.”

Він також зреагував на слова О.Думи щодо того, чи вистачить вправності новим управителям «заходити на складні об’єкти». М.Корольов порівняв ситуацію з діяльністю приватних виконавців, які щодня стикаються зі спротивом при виконанні рішень суду, зокрема коли заходять на територію боржника для опису або вилучення майна. “Це – наша звична робота, – підкреслив приватний виконавець. – Але якщо йдеться про ефективне управління, яке має приносити прибуток або хоча б не допускати втрати економічної вартості активів, то процедура управління такими активами значно складніша.” Він зазначив, що не кожен приватний виконавець має достатній рівень економічної компетентності для ефективного управління майном. Саме тому важливо, щоб механізми відбору управителів були прозорими та професійно обґрунтованими, й передбачали добровільну згоду залученого фахівця.

Також Корольов зупинився на межах компетенції приватних виконавців: “Якщо ми говоримо про приватних виконавців, то вони можуть працювати з активами вартістю до 60 мільйонів гривень. Це – достатній поріг, який дозволяє розмежувати активи, що потребують складного управління, від тих, що можуть бути передані у простіші механізми реалізації.”

Він нагадав, що у ЗМІ часто згадували випадки управління арештованим майном, зокрема оренду квартири колишнього міністра внутрішніх справ Захарченка. “Якщо ми говоримо про такі об’єкти, – пояснив він, – то очевидно, що вони мають приносити дохід державі. Якщо хтось із приватних виконавців не здатен організувати цей процес, то, можливо, він просто не має працювати в цій професії.” Підсумовуючи, Корольов зазначив, що альтернативні законопроєкти розроблялися в стислі строки, проте в них є певна логіка. “Ці ініціативи потребують доопрацювання, узгодження з іншими нормативними актами та професійним середовищем – як арбітражних керуючих, так і приватних виконавців,” – підсумував він.

Замість висновку

Як вже зазначалось на початку статті, дуже дивно, чому потенційно цікава дискусія, що відбулась в стінах НААУ 19 лютого, замість конструктиву перетворилась на намагання «збити» арбітражних керуючих та приватних виконавців з майбутніх управителів арештованим майном. Адже як бачимо, це не просто логічний крок, але цілком обгрунтована, економічно доцільна та підкріплена міжнародним досвідом законодавча ініціатива.

І вона як мінімум не потребувала недолугих зауважень з боку «поважних» професорів та науковців про те, що «законопроект не пройшов належну криміналістичну експертизу», а тому «виписаний неохайно». І якщо про криміналістичну експертизу ми просто промовчимо, вважаючи це звичайною обмовкою (з ким не буває), то про неохайність взагалі варто було б помовчати. Адже ті ж самі науковці виступали проти законопроекту ще й через те, що для успішного управління активами АРМА, на їхню думку, потрібно не менше 5000 арбітражних керуючих (натякаючи на те, що по всій країні наразі працює, згідно реєстру, “усього” близько 1100 осіб). Звідки взялась ця цифра в 5000 управителів нікому не відомо, але науковці були дуже спантеличені, коли їм повідомили, що станом на сьогодні в АРМА аж 37 сертифікованих управителів, з яких більше половини – державні гіганти типу «Нафтогазу» чи «Укренерго». Після цього науковці якось притихли й швидко залишили захід.

До чого це? А до того, що дуже вже цей круглий стіл був схожий на сплановану спецоперацію щодо «відміни» законопроекту через критику арбітражних керуючих та приватних виконавців. Повторюсь, що це просто думка, не підкріплена жодними доказами, але дуже вже на те схоже.

Втім, очевидно, що критика зі сторони АРМА та її «захисників» в цьому плані зазнала поразки, а від власної реформи Агентству все одно нікуди не подітись. Навіть, якщо ще триста разів повторити на всі лади, що законопроект 12374-д не такий як треба.

Сергій Козлов, редактор “Борг.Експерт”