Як підприємства оборонної галузі виходять із банкрутства: досвід Укроборонпрому

На XI Форумі з реструктуризації та банкрутства одним із найбільш практичних виступів стала доповідь директора з правових питань ДК «Укроборонпром» Даніїла Федорчука. Він представив досвід державного оборонного концерну щодо закриття проваджень у справах про банкрутство підприємств оборонно-промислового комплексу та пояснив, як саме державні компанії виходять із тривалих процедур неплатоспроможності.

19 підприємств у банкрутстві: спадщина оборонної галузі

За словами Федорчука, історично значна кількість підприємств оборонно-промислового комплексу опинилася у процедурах банкрутства. Частину з них концерн отримав уже у кризовому стані, інші були введені у процедури через вимоги законодавства або ініціативу кредиторів.

Станом на сьогодні у процедурах банкрутства перебувають 19 державних оборонних підприємств та акціонерних товариств, які входять до сфери управління ДК «Укроборонпром». У багатьох випадках процедури розпорядження майном тривали роками, а інколи — десятиліттями.

До 2024 року закриття таких справ зазвичай відбувалося не через відновлення платоспроможності, а через безперспективність подальшої процедури. Найчастіше це стосувалося підприємств, активи яких опинилися на тимчасово окупованих територіях. У таких випадках суди закривали справи, визнаючи неможливість досягнення цілей банкрутства.

Нова практика: погашення боргів і відновлення підприємств

Починаючи з 2024 року в оборонному секторі з’явилася інша практика — закриття справ про банкрутство через повне погашення вимог кредиторів.

Йдеться про одночасне погашення всіх вимог реєстрових кредиторів, передбачене Кодексом України з процедур банкрутства. Для цього підприємству надається поворотна фінансова допомога, що дозволяє розрахуватися з кредиторами і завершити процедуру.

Водночас, як наголосив представник Укроборонпрому, такий підхід застосовується лише щодо підприємств, які мають реальні виробничі перспективи. Перед прийняттям рішення аналізується, чи здатне підприємство виробляти продукцію, чи є попит на неї та чи зможе компанія повернути отриману фінансову допомогу.

За цією моделлю вже чотири великі підприємства оборонної галузі були виведені з банкрутства, а найближчим часом очікується завершення процедури ще щодо одного підприємства. При цьому одне з таких підприємств перебувало у процедурі банкрутства з 2008 року.

Фінансові особливості закриття банкрутства

Закриття справи про банкрутство шляхом погашення вимог кредиторів має кілька важливих правових наслідків.

Зокрема, штрафи, пеня та інші неустойки не підлягають сплаті, оскільки вважаються погашеними. Водночас Кодекс передбачає виплату додаткової винагороди арбітражному керуючому — 3% від суми погашених вимог кредиторів.

Це, за словами Федорчука, суттєво впливає на розрахунок коштів, необхідних для виведення підприємства з банкрутства. Підприємству потрібно заздалегідь визначити, яку суму акумулювати, враховуючи не лише реєстрові вимоги, а й поточні борги та витрати процедури.

Підготовчі кроки перед виходом з банкрутства

Окрему увагу у виступі було приділено підготовчим заходам, без яких завершення процедури практично неможливе.

Передусім необхідно оновити реєстр кредиторів, адже у старих справах банкрутства значна частина кредиторів уже не існує або змінила правонаступників. Деякі юридичні особи ліквідовані, фізичні особи можуть бути відсутні або померти, що потребує додаткової перевірки та уточнення інформації.

Крім того, важливим завданням є виявлення кредиторів, пов’язаних із Росією. Через дію постанови Кабінету Міністрів №187 виконання зобов’язань перед такими кредиторами заборонене, а Верховний Суд у 2023 році підтвердив, що у процедурі банкрутства такі вимоги можуть бути підставою для закриття справи.

Також перевіряється склад комітету кредиторів. Якщо до нього входять особи, пов’язані з боржником, їх необхідно замінити, щоб уникнути конфлікту інтересів під час прийняття рішень щодо фінансової допомоги або інших значних правочинів.

У цьому процесі важливу роль відіграє арбітражний керуючий, який погоджує надання підприємству фінансової допомоги, перевіряє реєстр платежів, погоджує задоволення окремих поточних вимог кредиторів та подає відповідні звіти до комітету кредиторів і суду.

Ще одним інструментом є рахунки ескроу, на які перераховуються кошти для кредиторів, яких не вдалося знайти. Закон допускає альтернативу у вигляді депозиту нотаріуса, однак на практиці підприємства частіше використовують саме механізм ескроу.

«Тепла ванна» банкрутства

Характеризуючи процедуру банкрутства з точки зору боржника, Федорчук образно назвав її «теплою ванною».

Під час процедури діє мораторій на задоволення вимог кредиторів:

• зупиняється виконання грошових вимог;
• не нараховуються штрафи, інфляційні втрати та проценти;
• ускладнюється накладення арештів на рахунки підприємства;
• зберігається можливість продовжувати господарську діяльність навіть при значній заборгованості.

Саме тому вихід із банкрутства означає для підприємства перехід у нову реальність, де знову виникають податкові зобов’язання, можливі виконавчі провадження, арешти рахунків і примусове стягнення боргів.

Що чекає підприємство після банкрутства

Після закриття справи підприємство повинно враховувати низку фінансових ризиків.

Зокрема, необхідно передбачити ресурси для:

• сплати податків та обов’язкових платежів;
• погашення трудових вимог, які не підлягають списанню;
• розрахунків за державними контрактами;
• врегулювання боргів перед іншими підприємствами оборонної галузі;
• переговорів із приватними кредиторами.

У деяких випадках можливі також судові спори щодо штрафних санкцій або вимог кредиторів, які заявляють про свої права вже після завершення процедури банкрутства.

Відновлення платоспроможності — головна мета

Підсумовуючи виступ, Даніїл Федорчук наголосив, що основне завдання полягає не лише у формальному закритті справи про банкрутство, а у стійкому відновленні платоспроможності підприємства.

За його словами, успіх такої моделі залежить від ретельного планування, реалістичної оцінки виробничих перспектив підприємства та здатності керівництва забезпечити стабільну роботу після завершення процедури.