Нові санкції США проти Росії: кого можуть зачепити та чому законопроєкт уже називають компромісним

У США розглядають законопроєкт S.5025 “Закон про санкції проти Росії 2026 року”, одним із авторів якого є сенатор Ліндсі Грем. Документ пропонує суттєво розширити санкційний тиск на Росію у разі відмови Москви від добросовісних мирних переговорів, порушення потенційної мирної угоди або продовження агресії проти України.

Документ прямо передбачає можливість запровадження санкцій проти президента Росії, керівництва силового блоку, Центрального банку РФ, а також найбільших державних банків, серед яких Сбербанк, ВТБ і Газпромбанк. Під обмеження можуть потрапити й російські бізнесмени, якщо буде встановлено, що вони сприяють діяльності, яка вже перебуває під санкціями, а також власники й оператори так званого “тіньового танкерного флоту”.

Серед запропонованих заходів — замороження активів, анулювання віз, заборона більшості операцій із російськими фінансовими інструментами, обмеження експорту американських технологій для нафтогазового сектору та можливе відключення підсанкційних структур від міжнародної системи фінансових повідомлень SWIFT.

Одним із найрезонансніших положень законопроєкту є можливість запровадження вторинних мит до 100% на товари з країн, які продовжують імпортувати російську нафту або газ. Насамперед це стосується найбільших покупців російських енергоносіїв, зокрема Китаю та Індії. Також документ дозволяє застосовувати санкції проти держав, які постачають Росії озброєння, що потенційно може зачепити Іран і Північну Корею.

Водночас законопроєкт наділяє президента США значними дискреційними повноваженнями. Саме глава держави визначатиме, кого визнавати порушником санкційного режиму, які саме обмеження застосовувати та коли робити винятки. Крім того, президент зможе змінювати або скасовувати санкції в інтересах національної безпеки США, повідомивши про це Конгрес, але без необхідності отримувати його згоду.

Окрему увагу документ приділяє виняткам із санкційного режиму. Так, обмеження не застосовуватимуться автоматично до всіх покупців російських енергоносіїв. Законопроєкт передбачає спеціальні умови для країн, які скорочують залежність від російського газу, а також низку гуманітарних і міжнародно-правових винятків. Крім того, санкції щодо третіх сторін застосовуватимуться лише після того, як американська влада встановить конкретний факт порушення.

Ще одним фактором, який може вплинути на практичну реалізацію нового санкційного механізму, у документі називається скорочення кадрового потенціалу американських відомств, відповідальних за моніторинг та контроль за дотриманням санкцій. Зокрема, йдеться про втрату значної кількості досвідчених фахівців у Міністерстві торгівлі США, що може ускладнити виявлення схем обходу обмежень, зокрема через “тіньовий флот”.

У документі також аналізується позиція адміністрації Дональда Трампа, зазначаючи, що остаточна ефективність санкцій значною мірою залежатиме від політичної волі Білого дому та практики застосування передбачених законом повноважень.

Окремий розділ присвячений реакції найбільших імпортерів російських енергоносіїв. Китай уже заявив, що виступає проти односторонніх санкцій, які не мають мандата Ради Безпеки ООН, та пообіцяв захищати інтереси своїх компаній. Індія також наголосила, що й надалі визначатиме свою енергетичну політику, виходячи з власних економічних інтересів. Саме ці дві країни нині закуповують переважну більшість російської нафти, що експортується морем.