Неплатоспроможність не гарантує списання податкового боргу — рішення Верховного Суду

Верховний Суд визначив новий підхід до розгляду спорів щодо списання податкової заборгованості фізичних осіб-підприємців у процедурах неплатоспроможності. Суд наголосив, що для визнання податкового боргу безнадійним недостатньо лише встановити, що він виник протягом трьох років до відкриття провадження про неплатоспроможність.

Підставою для формування правової позиції стала справа підприємця, до якого податковий орган заявив вимоги на суму понад 1,85 млн грн. До цієї суми входили основний податковий борг, штрафні санкції та пеня. Господарський суд і суд апеляційної інстанції дійшли висновку, що зазначена заборгованість підлягає списанню, оскільки виникла у визначений Кодексом України з процедур банкрутства трирічний період до відкриття справи про неплатоспроможність.

Однак Верховний Суд не погодився з таким підходом і звернув увагу, що визначальним є не дата проведення податкової перевірки, складання акта чи винесення податкового повідомлення-рішення.

Податковий борг виникає лише після того, як спливає строк сплати узгодженого податкового зобов’язання і платник не виконує свій обов’язок. Саме з першого дня такого прострочення сума набуває статусу податкового боргу.

Крім правильного визначення моменту виникнення заборгованості, Верховний Суд вказав, що під час розгляду таких справ суди повинні комплексно досліджувати фінансовий стан боржника. Зокрема, необхідно встановити, чи дійсно підприємець є неплатоспроможним, чи має майно або доходи, достатні для погашення боргу, як проходила процедура реструктуризації та чи виконував боржник свої процесуальні обов’язки.

Окрему увагу суд приділив принципу добросовісності. У постанові наголошується, що механізм неплатоспроможності покликаний допомогти особам, які об’єктивно втратили можливість виконувати свої фінансові зобов’язання, але він не може використовуватися як інструмент для ухилення від сплати податків. Саме тому суди повинні перевіряти, чи не приховував боржник майно або доходи, чи повністю розкрив інформацію про свій фінансовий стан та чи співпрацював із керуючим реструктуризацією.

Верховний Суд також зазначив, що можливість списання податкової заборгованості не ставиться у пряму залежність від затвердження плану реструктуризації. Водночас сама процедура реструктуризації, належний судовий контроль та всебічне дослідження фінансового становища боржника є обов’язковими елементами, без яких ухвалення рішення про списання боргу є передчасним.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд частково підтримав позицію податкового органу. Суд скасував рішення попередніх інстанцій щодо списання податкової заборгованості та закриття провадження і направив справу на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області. Таким чином, сформована правова позиція може стати орієнтиром для подальшої судової практики у спорах про списання податкових боргів фізичних осіб-підприємців.