Іран обговорює запровадження постійних зборів за прохід через Ормузьку протоку

• Посол Ірану у Франції Мохаммад Амін-Неджад заявив в інтерв’ю агентству, що Іран і Оман мають «мобілізувати всі ресурси» як для забезпечення безпеки, так і для ефективного управління судноплавством у регіоні.
• За його словами, така модель призведе до додаткових витрат, а ті, хто отримує вигоду від транзиту через протоку, повинні будуть сплачувати свою частку.
• Після перемир’я зі США на початку квітня Іран розширив заявлену зону юрисдикції та запровадив нові правила проходу суден через Ормузьку протоку. Вони передбачають взаємодію з новим органом – Адміністрацією протоки Перської затоки – і в окремих випадках сплату до $2 млн за безпечний прохід.
• Тегеран також дає зрозуміти, що має намір зберегти контроль над протокою і після завершення конфлікту – як інструмент стримування можливих атак США та Ізраїлю, а також як джерело доходів для ослабленої війною економіки.
• Водночас керівник нафтової компанії ADNOC Султан Аль-Джабер заявив, що така практика викликає занепокоєння в регіоні та може створити небезпечний прецедент.
• За його словами, якщо допустити, що одна країна контролює ключовий світовий морський маршрут, принцип свободи судноплавства може бути підірваний, а наслідки відчуватимуться ще багато років.

Контекст

Ормузька протока залишається одним із головних енергетичних коридорів світу: у 2024 році через неї проходило понад 80% експорту нафти та СПГ до Азії. Порушення логістичних ланцюгів уже призвело до різкого зростання цін і змушує компанії скорочувати споживання енергії.

Наслідки виходять далеко за межі нафтового ринку. Перебої зачепили постачання гелію, який є критично важливим для виробництва мікрочипів, добрив і алюмінію. Його вартість наблизилася до максимумів за останні чотири роки. Частина промислових підприємств уже скорочує виробництво, а в окремих країнах Азії запроваджують обмеження на використання пального.

У Європі ситуація також погіршується: дефіцит авіаційного пального змушує авіакомпанії скасовувати тисячі рейсів.

У країнах Перської затоки бойові дії призводять до пошкоджень енергетичної інфраструктури, відновлення якої може тривати роками та потребуватиме десятків мільярдів доларів інвестицій.