Звільнення працівників у процесі банкрутства підприємства: в чому особливості

Фахівці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) роз’яснили особливості звільнення працівників у процесі банкрутства підприємства, зазначає Юрліга.

Так, звільнення працівників є одним із найважливіших питань у разі порушення процедури банкрутства підприємства. Воно можливе на будь-якій зі стадій процедури банкрутства. У статті 66 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – Кодекс) зазначено, що звільнення працівників боржника може здійснюватися після відкриття провадження у справі про банкрутство та призначення господарським судом розпорядника майна відповідно до вимог законодавства про працю.

Відповідно до статті 61 Кодексу з дня визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Вищезазначене звільнення здійснюється на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП). Згідно з цим пунктом трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Фактично власник, який намагається не допустити банкрутства свого підприємства та розглядає звільнення співробітників як спосіб відновлення платоспроможності, може звільнити працівників на підставі цього пункту статті 41 КЗпП і до порушення провадження у справі про банкрутство, посилаючись на «зміни в організації виробництва і праці», спрямовані на відновлення платоспроможності роботодавця, а також пов’язане з цим скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 49 КЗпП передбачено, що про наступне вивільнення працівників попереджають не пізніше ніж за два місяці. Законодавством не передбачено виключення з такого терміну часу перебування працівника у відпустці або тимчасової непрацездатності. Одночасно з попередженням про звільнення роботодавець повинен запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві за відповідною професією чи спеціальністю. Якщо звільнення є масовим, роботодавець повідомляє про заплановане звільнення службу зайнятості. При звільненні працівників враховується переважне право на збереження роботи. Водночас звільнення окремих категорій працівників (зокрема, вагітних жінок, одиноких матерів) допускається тільки у разі повної ліквідації підприємства. Звільнення не допускається, за винятком випадку повної ліквідації підприємства, в період тимчасової непрацездатності працівника, а також в період перебування працівника у відпустці.

Як зазначається, при припиненні трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Згідно зі статтею 61 Кодексу виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, отриманих від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту. Статтею 64 Кодексу встановлено, що з коштів, отриманих від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статті 55 Кодексу у разі відчуження частини майна боржника та передачі відповідної (пропорційної) частини його поточних зобов’язань шляхом заміщення активів, трудові договори (контракти), укладені з працівниками, праця яких використовувалася у виробничих підрозділах, майно яких підлягає передачі новоутвореному господарському товариству, продовжують діяти, а права та обов’язки роботодавця переходять до такого товариства.