Від винагороди арбітражних керуючих до цифровізації: у Києві обговорили ключові проблеми процедур банкрутства

У Києві 4 серпня відбувся круглий стіл «Актуальні питання застосування законодавства у сфері банкрутства: практика, виклики та перспективи розвитку», організований Київським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України спільно з Укрінформом.

До дискусії долучилися представники Міністерства юстиції, судді господарських судів, арбітражні керуючі та адвокати. Однією з центральних тем стала необхідність переходу від формального виконання передбачених законом процедур до оцінки їхньої реальної ефективності для боржника та кредиторів.

За даними Київського міжрегіонального управління Мін’юсту, у межах його юрисдикції перебуває майже 2 тис. відкритих справ про банкрутство та неплатоспроможність — близько 32% від їх загальної кількості в Україні. У Києві, Київській та Черкаській областях зареєстровано 435 арбітражних керуючих. Від початку 2026 року управління провело 28 позапланових перевірок, причому у 17 випадках порушень не виявили.

Контроль має запобігати порушенням, а не лише карати

Під час круглого столу значну увагу приділили зміні самої філософії державного контролю за діяльністю арбітражних керуючих. У Мін’юсті наголосили, що перевірки мають насамперед попереджати порушення та допомагати усувати проблеми, а не перетворюватися на механізм покарання. Такий підхід важливий і через те, що частина скарг на арбітражних керуючих може використовуватися учасниками справ як інструмент тиску або затягування процедур. Тому ще до призначення перевірки Мін’юст запитує пояснення та додаткові документи й оцінює, чи є достатні підстави для контрольного заходу.

Окремою темою стала межа між формальним виконанням арбітражним керуючим передбачених законом дій та реальною ефективністю його роботи. Учасники наводили практичні приклади, коли необхідні дії юридично виконані, однак не сприяють поверненню активів, задоволенню вимог кредиторів або прискоренню процедури. З цим безпосередньо пов’язана й проблема оплати роботи арбітражних керуючих. Під час дискусії зверталася увага на ситуації, коли кредитори місяцями не погоджують звіти про нарахування винагороди, через що справа фактично продовжується вже не заради досягнення цілей процедури банкрутства, а через невирішене питання оплати роботи керуючого.

Фінансовий аналіз боржника хочуть переглянути

Ще однією системною проблемою учасники назвали фінансовий аналіз підприємств-боржників. Чинні методичні підходи формувалися близько 20 років тому і вже не повною мірою відповідають сучасному законодавству, бухгалтерському обліку та економічним умовам.

Головне питання такого аналізу сьогодні має полягати не лише у розрахунку формальних показників ліквідності, а у визначенні того, чи здатне підприємство генерувати грошовий потік, чи можлива його реструктуризація або санація та чи зберігає воно економічну життєздатність. Серед проблем називали відсутність єдиного стандарту: різні фахівці можуть на підставі однакових даних отримувати різні висновки, а якість самих досліджень суттєво відрізняється.

Мін’юст розглядає можливість створення уніфікованого та зрозумілого інструменту фінансового аналізу, який можна було б застосовувати не лише після відкриття справи про банкрутство, а й для раннього виявлення ознак фінансової кризи підприємства.

Банкрутство переходить у цифровий формат

Звичайно, що Міністерство юстиції також працює над тим, щоб арбітражні керуючі через свій електронний кабінет на автоматизованій системі «Банкрутство і неплатоспроможність» мали доступ до потрібних державних реєстрів. Про це повідомив директор Департаменту з питань банкрутства Мін’юсту Сергій Донков.

За його словами, електронний кабінет планувався як робочий інструмент арбітражного керуючого.

«Ми намагаємося робити їм доступ до зовнішніх реєстрів не напряму, а саме через електронний кабінет, щоб робота по виявленню майна будувалася не через подання низки запитів до всіх агентств, а через короткий запит через електронний кабінет до реєстрів і отримання інформації через спеціальну форму, яка потім має подаватися до Господарського суду. Ця робота може займати півгодини часу, але арбітражний керуючий в перспективі зможе швидко виявляти майно і запобігати його псуванню і відчуженню», – сказав Донков.

Наразі арбітражний керуючий має доступ лише до Реєстру прав на нерухоме майно, зазначив посадовець. С.Донков також наголосив, що раннє виявлення майна у банкрута і боржника є важливим завданням арбітражних керуючих, яке має бути спрощене через роботу в особистих електронних кабінетах.

Він також розповів, що у планах Мін’юсту – запровадження обміну даними з реєстрами Державної судової адміністрації. «Наше окреме завдання по розвитку електронного кабінету – це обмін електронними даними суду, щоб ми могли давати і отримувати інформацію через цю систему про судові рішення», – зазначив глава департаменту Мін’юсту.

Крім того, за його словами, у відомстві планують запровадити обмін матеріалами справи з кредиторами і наступними арбітражними керуючими у справах через електронний кабінет шляхом надання певного рівня доступу до користування даними.

Донков повідомив, що наразі в реєстрі значиться 1207 арбітражних керуючих, проте повноцінні повноваження працювати, зокрема підключення до електронного кабінету, має половина з них – 646 арбітражних керуючих. «Тобто, хто не зареєстрований в кабінеті, апріорі не може працювати, тому що треба подавати звітність, яку ми моніторимо, і її розглядає дисциплінарна комісія», – пояснив директор департаменту Мін’юсту.

Відповідальність менеджменту та раннє виявлення кризи

Учасники круглого столу також обговорили застосування солідарної та субсидіарної відповідальності керівників і власників підприємств, якщо неплатоспроможність стала наслідком їхніх неправомірних дій. У цій сфері продовжує формуватися судова практика, а питання меж та підстав такої відповідальності залишаються одними з найбільш дискусійних.

Серед перспектив подальшого розвитку законодавства учасники називали також транскордонне банкрутство, виявлення ознак доведення до банкрутства та інших зловживань, а також розвиток механізмів, які дозволять реагувати на фінансові проблеми підприємства ще до того, як повноцінна процедура неплатоспроможності стане неминучою.

Загальною темою дискусії став пошук балансу між захистом кредиторів та збереженням економічно життєздатного бізнесу. На цьому тлі українське законодавство поступово зближується з європейськими підходами, зокрема через розвиток превентивної реструктуризації та майбутніх спрощених процедур для мікро- і малого бізнесу.

Учасники круглого столу погодилися, що подальший розвиток інституту банкрутства потребує не лише змін до законодавства, а й постійної взаємодії судів, Мін’юсту, арбітражних керуючих, кредиторів та професійної спільноти, оскільки саме практика виявляє проблеми, які неможливо вирішити виключно формальним регулюванням.