В Україні не виконуються рішення нацсудів, в яких боржниками є держорган або держпідприємства, – В. Коломієць

Банкрутство – невід’ємний елемент ринкової економіки. Головна його функція полягає в тому, щоб звільнити ринок від неефективних, непрацюючих підприємств, залишивши ті, які можуть бути діючими та рентабельними. Однак в Україні ця сфера залишається неврегульованою належним чином на законодавчому рівні. Про це говорили учасники презентації Моніторингового звіту впровадження та аналізу ефективності прийнятих законодавчих актів щодо питань банкрутства, – повідомляє прес-служба Міністерства юстиції.

Так, за результатами проведеного у 2020 році моніторингу було визначено 3 основні проблеми в цій сфері:

Прогалини правового регулювання банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків.

«Суть цієї проблеми полягає у тому, що на сьогодні в Україні не виконуються рішення національних судів, в яких боржниками є державний орган або державні підприємства. Також не виконується рішення Європейського суду з прав людини щодо стягнення з держави України грошової заборгованості щодо невиконання нею своїх фінансових зобов’язань перед юридичними та фізичними особами. Як зазначив комітет Міністрів Ради Європи, серед першопричин невиконання судових рішень – неможливість порушити та завершити процедуру банкрутства, а також наявність мораторію, який захищає контрольовані державою підприємства від відповідальності та виконавчих дій в певних галузях економіки», – зазначила заступниця Міністра юстиції Валерія Коломієць.

За її словами, мораторій може ще більше погіршити становище підприємств, а також їх менеджмент, оскільки підприємство фактично «завмирає» в стані неплатоспроможності, до нього неможливо застосувати ефективну процедуру санації, держава не здійснює його належної фінансової підтримки. «Мораторій – це відстрочка банкрутства підприємств, що дає їм можливість користуватися мораторiєм лише як приводом не виконувати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, оскільки кредитори не можуть порушити процедуру банкрутства через дію мораторію», – наголосила Валерія Коломієць.

Нарахування та сплата податків неплатоспроможними підприємствами у судових процедурах санації та ліквідації.

Ця проблема включає в себе такі аспекти:

• неузгодженість положень податкового Кодексу України Та Кодексу України з процедур банкрутства стосовно податкового навантаження на неплатоспроможні підприємства;
• нарахування та сплата податків неплатоспроможними підприємствами у процедурі ліквідації банкрутства;
• оподаткування операцій із сум списаної (прощеної) кредиторської заборгованості податком на прибуток підприємств у судовій процедурі санації.

Відсутність спрощеного режиму неплатоспроможності для мікро та малих підприємств, відсутніх боржників, підприємств з нульовими активами.

На сьогодні процедури банкрутства для мікропідприємств є дороговартісними (обов’язкове авансування винагороди арбітражному керуючому становить 54 тис. грн., загальна сума більше 76 тис. грн); довготривалими (в середньому 3 роки); складними (велика кількість формальних вимог до процедур банкрутства боржника).

Усі ці проблемні питання потребують врегулювання шляхом внесення змін до законодавства. «Застосування напрацьованих під час Моніторингу пропозицій вирішення вказаних проблем дасть змогу розвивати українське законодавство у сфері банкрутства та зробити його більш ефективним, ніж воно є зараз», – резюмувала Валерія Коломієць.