Альо, Мінюст? Дзвінок 6. Чому б роботі Дисциплінарної комісії не стати максимально прозорою?

У традиційному щотижневому спілкуванні з читачами «Борг.Експерт» заступник Міністра юстиції Валерія Коломієць відповіла відразу на три запитання:

• якщо кредитор відмовиться від своєї скарги шляхом подання відповідного звернення до МЮ, то Міністерство повинно скасувати проведення позапланової перевірки? Чи незалежно від відмови кредитора від своєї скарги – проведе призначену позапланову перевірку?
• чому Мінюст ніяк не введе автоматизоване призначення арбітражних керуючих, що передбачене КУзПБ, а фактично сприяє його ліквідації?
• чи потрібно зробити роботу Дисциплінарної комісії ще більш публічною? Наприклад, публікувати рішення ДК на сайті Мінюсту…

Відповідь на перше запитання насправді виявилась дуже простою. Виявляється, практика склалась таким чином, що якщо скаржник відмовляється від своєї скарги стосовно арбітражного керуючого, то в Мінюсту відпадають усі підстави проводити позапланову перевірку арбітражного керуючого, і її скасовують.

Щодо другого питання, то серед АК існує думка, що “справедливий розподіл справ між арбітражними керуючими згідно простої та зрозумілої для кожного черговості, коли у арбітражного керуючого буде не більше однієї справи за умови, що у більшості їх немає на протязі року, може відновити справедливість та довіру до судової влади. Не припустимо, коли у окремих арбітражних керуючих одночасно в провадженні знаходиться більше десяти справ, а у інших – жодної. Під час призначення арбітражних керуючих розпорядником майна, ліквідатором, або керуючим санацією повинен діяти виключно автоматизований розподіл”. Ця теза є дискусійною, але вартою уваги. Валерія Коломієць не вважає, що в Міністерстві сприяють “тією чи іншою мірою ліквідації автоматизованого розподілу справ. Так, дійсно, в проекті змін до Кодексу, який було розроблено Мінюстом спільно з відповідною робочою групою, до якої залучено увесь каскад стейкхолдерів в цій сфері, є норма, яка, скажімо так, розширює можливість призначення арбітражних керуючих. Я впевнена, що якщо ми на рівні своєї робочої групи досягли певного консенсусу, то було б добре, якщо Комітет з економічної політики в разі незгоди з нашою позицією, в разі, якщо ми не зможемо все ж таки шановних парламентарів переконати, залишить усе як є. Тим не менш, якщо хтось не погоджується і вважає, що ми своїми ініціативами намагаємося в тому числі знищити автоматизований розподіл, маю сказати, що це абсолютна неправда, і для більш плідної дискусії, думаю, що ми перейдемо вже на рівні роботи комітету після того як наш законопроект таки буде підтримано в першому читанні народними депутатами”.

Щодо прозорості роботи ДК, то за словами заступника міністра “намагаємося і, в принципі, працюємо доволі відкрито в ракурсі того, наскільки нам дозволено законом. Наприклад, ми нещодавно почали публікувати результати наших засідань, звісно, ми не вказуємо кого конкретно, до яких дисциплінарних стягнень було притягнуто, але якісь певні числа ми вказуємо. Чи можемо ми публікувати сам протокол (тому що в нас якраз оформлюються рішення протоколом, який підписують усі члени ДК)? В принципі ми можемо, якщо прибрати інформацію, яка може порушувати відповідний закон про захист персональних даних, але, чи є в цьому сенс?” Питання в тому, що більшість дисциплінарних проваджень стосуються того, що арбітражні керуючі намагаються уникнути перевірок. Іншими словами, той, хто не уникає перевірок, для того дисциплінарна практика буде майже нецікавою. І навпаки.