КЦС ВС вказав на способи захисту права, порушеного внаслідок незаконного вилучення та пошкодження земельної ділянки

Виконавчий комітет міської ради передав земельну ділянку в приватну власність позивача. Через певний час міська рада прийняла рішення про скасування прав позивача на цю ділянку, звільнення її від майна позивача та здійснення на ділянці будівельних робіт. З цього приводу тривали судові спори й суд визнав незаконним та скасував рішення міської ради. Після повернення ділянки позивачеві на її частині залишилися дорога (пандус) та бетонний паркан, зазначає пресслужба ВС.

Так, позивач просив суд стягнути з міської ради на його користь майнову шкоду в розмірі ринкової вартості земельної ділянки та відшкодувати завдану моральну шкоду.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, вказавши, що позовні вимоги про відшкодування вартості земельної ділянки є неналежним способом захисту, оскільки право власності позивача на спірну земельну ділянку поновлено, він добровільно не відмовився від цього права та не заявляв вимог про усунення перешкод у користуванні ділянкою шляхом приведення її у первісний стан.

Апеляційний суд скасував рішення суду, частково задовольнив позов: постановив стягнути з міської ради на користь позивача на відшкодування майнової шкоди за всю земельну ділянку; передати зазначену ділянку до комунальної власності; стягнути з міської ради на користь позивача моральну шкоду.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зменшив розмір майнової шкоди та скасував судове рішення про повернення ділянки в комунальну власність, щодо відшкодування моральної шкоди залишив без змін попереднє рішення, зробивши такі правові висновки:

“Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Позивач довів наявність шкоди у вигляді пошкодження земельної ділянки під час проведення на ній земляних робіт із будівництва дороги (пандусу), а також факт її завдання в період, коли земельна ділянка перебувала у відповідача; після повернення земельної ділянки у власність позивача на підставі рішення суду на її частині розташований пандус і бетонний паркан. Отже, правильним є висновок, що земельна ділянка позивача пошкоджена внаслідок незаконних рішень та дій відповідача, а тому завдана шкода підлягає відшкодуванню міською радою“.

Водночас Верховний Суд вказав, що визначаючи розмір майнової шкоди, потрібно виходити з вартості не всієї земельної ділянки, а лише з вартості її пошкодженої частини. Також міська рада в касаційній скарзі зазначила, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, його порушене право підлягає захисту шляхом подання негаторного позову про усунення перешкод у користуванні частини земельної ділянки або про зобов’язання відповідача відновити попередній стан земельної ділянки.

Водночас апеляційний суд встановив, і сторони цього не заперечують, що внаслідок будівництва відповідачем на спірній земельній ділянці дороги (пандусу) з підпірною стінкою частина цієї земельної ділянки зазнала пошкоджень. Тому порушене право позивача полягає не в наявності в нього перешкод у користуванні земельною ділянкою, а в завданні шкоди його майну внаслідок пошкодження частини земельної ділянки.

Колегія суддів не погодилася з висновком апеляційного суду щодо розв’язання питання про повернення земельної ділянки у власність територіальної громади, оскільки суд розглядає справи в межах заявлених нею вимог (ст. 13 ЦПК України), а вимог про припинення права власності позивача на земельну ділянку та повернення її у власність територіальної громади ні позивач, ні відповідач не пред’являли.

З постановою Верховного Суду від 6 липня 2022 року у справі № 638/13288/14 (провадження № 61-13218св21) можна ознайомитися тут.