Як і де купити заставне майно банку?

Чим відрізняється покупка банківського конфіскату від покупки заставного майна за згодою позичальника? Які переваги і недоліки кожного варіанта? Де шукати пропозиції по заставному майну?Як взяти участь в аукціоні? Коли покупка заставного майна може виявитися вигідною? На ці та інші запитання відповідає Prostobank.ua

Як правило, охочі купити власне житло, розглядають два варіанти економії. Перший – участь в торгах про продаж житла, що знаходиться в іпотеці в банку. Другий – скористатися програмою придбання житла за підтримки ДІУ.

Вартість предмета іпотеки на аукціоні може бути на 10-25% нижче ринкової. Але через тривалу підготовку торгів (процес може займати кілька місяців), ринкова ціна закладеної квартири може вирости, а стартова ціна продажу нерухомості на торгах при цьому не змінюється.

Основними нормативно-правовими документами, що регламентують реалізацію заставного майна та організацію проведення публічних торгів, є Закон України «Про іпотеку», Закон України «Про виконавче провадження», ст. 591 «Реалізація предмета застави» Цивільного кодексу України, Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Мінюста 29.09.2016 № 2831/5.

Проведення торгів бере на себе державне підприємство, що належать до сфери управління Міністерства юстиції України, яким документи на реалізацію передаються державним виконавцем.

Деякі банки реалізують нерухомість в обхід торгів, – через агентства нерухомості або свої факторингові компанії. Через агентства нерухомості, як правило, це відбувається в більшій мірі до кінця року, коли банк прагне позбутися поганих активів в балансі і закрити борг неплатників. Природно, що такий продаж нерухомості відбувається поза процедур примусового звернення стягнення, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження».

В даному випадку банки не намагаються заробити на продажу предмета іпотеки, їх змушує необхідність повернути видані в кредит грошові кошти з відсотками. Таким чином, придбання житла через торги має свої «підводні камені», де потенційний позичальник не має можливості до участі в них чітко знати суму необхідних витрат на покупку обраного об’єкта.