Законопроєкт №15004: спрощене банкрутство для малого бізнесу — крок до «second chance» чи ризик розбалансування системи?

6 лютого 2026 року у Верховній Раді було зареєстровано урядовий законопроєкт №15004, який пропонує фактично нову архітектуру процедур неплатоспроможності для мікро- та малого бізнесу. В залежності від точки зору можна одночасно говорити як про точкові зміни до Кодексу України з процедур банкрутства, так і про запровадження абсолютно нової моделі з власною логікою, строками та процесуальними правилами.

Реакція професійної спільноти не забарилася. Уже 11 лютого голова Національної асоціації арбітражних керуючих України Олександр Бондарчук повідомив про початок роботи новоствореного Комітету з питань науково-методологічного розвитку та професійної експертизи під головуванням Артема Данілова. Завдання — провести комплексний аналіз проєкту та підготувати аргументовані пропозиції у вигляді порівняльної таблиці.

Сам факт такої оперативності демонструє: законопроєкт сприймається не як технічне оновлення, а як стратегічна зміна моделі регулювання.

Що пропонує уряд

Проєкт передбачає доповнення Кодексу новою Книгою шостою, яка регулюватиме спрощені процедури банкрутства для суб’єктів мікро- та малого підприємництва. Доступ до цієї моделі обмежений жорсткими критеріями: трирічний строк безперервної діяльності, відсутність заборгованості із заробітної плати, чіткі фінансові ліміти — до 2,5 млн грн боргу для мікробізнесу (не більше 10 кредиторів) і до 5 млн грн для малого бізнесу (не більше 15 кредиторів).

Сама модель передбачає два сценарії — спрощену санацію або спрощену ліквідацію — із фіксованими, істотно скороченими строками. Відсутня стадія розпорядження майном, не створюється комітет кредиторів, управління бізнесом у процедурі зберігається за боржником, а участь арбітражного керуючого стає факультативною.

Фактично це відхід від класичної конструкції процедури неплатоспроможності, де ключову роль відіграє незалежний професійний суб’єкт, який здійснює фінансовий аналіз, інвентаризацію активів, перевірку правочинів та формує баланс інтересів сторін.

З точки зору державної політики така модель вписується у зобов’язання України в межах Ukraine Facility та європейський підхід «second chance». В умовах війни і післявоєнного відновлення швидкий, доступний і дешевший механізм виходу з ринку для малого бізнесу виглядає економічно виправданим.

Проте саме тут і виникає ключове питання: чи не стане спрощення надто радикальним?

Аналітика професійної спільноти

Однією з перших ґрунтовних експертних оцінок стала публікація арбітражної керуючої, партнерки LCF Law Group, членкині Ради арбітражних керуючих України Олени Волянської. Її аналіз дозволяє побачити не лише декларативні переваги, а й системні ризики.

На думку Волянської, головна проблема полягає у фактичній відсутності системного професійного контролю в умовах кризового управління. Необов’язковість участі арбітражного керуючого в поєднанні з відмовою від стадії розпорядження майном означає, що фінансовий стан боржника може залишитися без повноцінного незалежного дослідження. Інструменти оскарження фраудаторних правочинів або притягнення до субсидіарної відповідальності формально зберігаються, але без суб’єкта, який здійснює доказову роботу, їх ефективність може суттєво знизитися.

Інший аспект, на який звертає увагу Волянська, — процесуальна позиція кредитора.

Законопроєкт фактично ставить можливість відкриття спрощеної процедури за заявою кредитора у залежність від поведінки боржника. Крім того, рішення щодо визнання або невизнання кредиторських вимог обмежуються апеляційним переглядом, без касаційного рівня. У сукупності це може послабити інструменти захисту кредитора в процедурі.

Окрему увагу експерт приділяє ФОП. Виведення підприємців із процедур неплатоспроможності фізичних осіб та переведення їх у нову спрощену модель змінює концепцію — від соціально орієнтованої до суто економічної. За відсутності обов’язкового професійного супроводу це створює ризик дисбалансу як для самого підприємця, так і для його кредиторів.

Баланс інтересів: чи збережено його в проєкті?

Безперечно, законопроєкт містить запобіжники: можливість встановлення факту фіктивного банкрутства, обмеження повторного використання процедури протягом трьох років, перехід до загальної процедури у разі перевищення лімітів. Проте ці механізми значною мірою покладаються на активність суду та сторін, а не на системний професійний аудит ситуації.

У класичній процедурі саме арбітражний керуючий виступає носієм функції фінансової експертизи та контролю. Його відсутність у спрощеній моделі змінює природу процесу: з моделі із зовнішнім управлінням і перевіркою — до моделі, де значна частина відповідальності зосереджується у самого боржника.

Для боржника це безумовний плюс у частині зниження витрат і швидкості процедури. Для кредитора — потенційний мінус у частині прозорості та прогнозованості результату.

Роль НААКУ та перспектива доопрацювання

Публічна позиція голови НААКУ Олександра Бондарчука про необхідність фахової експертизи законодавчих змін демонструє розуміння масштабу наслідків. Якщо професійна спільнота зможе інтегрувати свої зауваження до фінальної редакції, закон може отримати більш збалансовану модель — із збереженням доступності для малого бізнесу, але без втрати механізмів контролю.

Для ринку неплатоспроможності це принциповий момент. Спрощення процедур не повинно перетворитися на спрощення стандартів.

***

Законопроєкт №15004 відкриває нову сторінку у регулюванні банкрутства малого бізнесу. Він відображає економічну потребу часу і є частиною європейського вектору реформ. Водночас його остаточна редакція визначить, чи стане спрощене банкрутство ефективним інструментом відновлення економічної активності, чи створить додаткові ризики для кредиторів і правозастосування.

Борг.Експерт продовжить професійний аналіз цього проєкту з урахуванням позицій арбітражних керуючих, судової практики та фінансової логіки процедур неплатоспроможності.