Спадкоємець відповідає за борги померлого: суд роз’яснив застосування статті 1282 ЦК України

Хмельницький апеляційний суд сформулював важливу правову позицію щодо відповідальності спадкоємців за борги померлих родичів. Суд підтвердив, що кредитор спадкодавця не обмежений виключно вимогою про звернення стягнення на спадкове майно і може вимагати безпосереднього стягнення коштів зі спадкоємця в межах вартості отриманої спадщини.

Відповідне рішення ухвалено у справі №601/1560/25.

Спір виник після дорожньо-транспортної пригоди. У 2022 році суд затвердив мирову угоду, за якою винуватець ДТП зобов’язався відшкодувати потерпілому майнову та моральну шкоду на загальну суму понад 172 тис. грн. Погашення боргу мало здійснюватися шляхом щомісячних платежів протягом 35 місяців.

Частину коштів боржник виплатив, однак помер до повного виконання своїх зобов’язань. Після відкриття спадщини її прийняв син померлого, який успадкував земельні ділянки та страхову виплату.

Потерпілий звернувся до спадкоємця з вимогою добровільно сплатити залишок заборгованості, однак отримав відмову. Після цього він подав позов до суду про стягнення невиплаченої частини компенсації.

Білогірський районний суд Хмельницької області задовольнив позов і стягнув зі спадкоємця понад 112 тис. грн невідшкодованої шкоди одноразовим платежем у межах вартості успадкованого майна. Не погодившись із таким рішенням, спадкоємець подав апеляційну скаргу. Серед його аргументів було те, що він не брав участі в укладенні мирової угоди та навіть не знав про існування відповідного боргу. Крім того, він стверджував, що кредитор обрав неправильний спосіб захисту права.

На думку апелянта, закон дозволяє кредитору лише вимагати звернення стягнення на конкретне спадкове майно, а не стягнення коштів зі спадкоємця. Однак колегія суддів Хмельницького апеляційного суду не погодилася з такими доводами.

Суд наголосив, що зобов’язання зі сплати майнової та моральної шкоди, визначене мировою угодою, не є нерозривно пов’язаним із особою боржника. Відповідно після смерті боржника таке зобов’язання входить до складу спадщини та переходить до спадкоємців.

Особливу увагу суд приділив тлумаченню статті 1282 Цивільного кодексу України. Апеляційна інстанція зазначила, що передбачене цією нормою звернення стягнення на спадкове майно є лише одним зі способів захисту прав кредитора спадкодавця, але не єдиним.

Суд дійшов висновку, що кредитор має право самостійно обирати ефективний спосіб захисту свого права. Зокрема, він може вимагати примусового виконання обов’язку в натурі шляхом стягнення коштів безпосередньо зі спадкоємця. Водночас відповідальність спадкоємця обмежується вартістю майна, яке він отримав у спадщину.

Таким чином, апеляційний суд підтвердив важливий для судової практики висновок: приймаючи спадщину, особа набуває не лише майнових прав, а й обов’язків спадкодавця, якщо вони не мають суто особистого характеру. При цьому кредитори можуть використовувати різні способи судового захисту для стягнення заборгованості, а не лише вимагати звернення стягнення на конкретні об’єкти спадкового майна.

За результатами розгляду справи апеляційна скарга була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.