НААКУ хоче звузити можливості відсторонення арбітражних керуючих – Бондарчук

Сьогодні, 13 липня, відбувся VII Форум із реструктуризації та банкрутства, який цього року пройшов у форматі онлайн. У форумі взяв участь і голова Національної асоціації арбітражних керуючих України Олександр Бондарчук, який висловив позицію НААКУ щодо законодавчих ініціатив врегулювання процедур банкрутства.

Про це він повідомив на своїй сторінці в Facebook.

“У першу чергу виразив наші судження стосовно законопроєкту №7442 “Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства щодо застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану”. Ми приймаємо його позитивно як новий крок у розвитку інституту банкрутства в Україні. Наприклад, дуже корисною є стаття 12-1 “Запит арбітражного керуючого”, що зобов’язує органи влади, самоврядування, інші організації надавати арбітражному керуючому відповідну інформацію, у тому числі таку, що становить банківську таємницю. Ця норма спростить роботу арбітражних керуючих, оскільки значно пришвидшить збір інформації про рахунки боржника. Адже на сьогодні це доводиться здійснювати через суд (що займає близько 2-х місяців)“, – розповів він.

Також НААКУ схвалила нормативно закріплений порядок сплати договірного авансування винагороди арбітражного керуючого на період воєнного стану.

“І я вважаю, що цю норму для деяких категорій підприємств можна зберегти й після завершення воєнного стану, адже вона дає можливість більш спрощеного входу в процедуру“, – сказав Бондарчук.

Водночас він заявив і про зауваження до законопроєкту.

По-перше, НААКУ пропонує звузити можливості відсторонення арбітражних керуючих – залишити її тільки для учасників справи.

По-друге, виключити положення про обов’язок ліквідатора у 30-денний строк складати, затверджувати та в 3-денний термін надсилати комітету кредиторів план проведення ліквідаційної процедури.

“Чому? Додатковий обов’язок може стати підставою для зловживань в питанні відсторонення ліквідатора. Деякі кредитори, що не входять до комітету, можуть бути незгодні з положеннями плану. А оскільки такий план не має ніякого законодавчого та нормативного врегулювання (яким він має бути), ми будемо вимушені в кожній справі розглядати такі скарги на розсуд суду. Це займає дуже багато часу. Рано чи пізно такі справи будуть потрапляти до Верховного Суду, він почне формувати своє бачення, потім ми будемо чекати рішень Банкрутної палати, потім Великої палати.

Таким чином створюється інструмент затягування процедури на роки. Ним зможуть користуватися кредитори, позиція яких протистоїть баченню більшості. Тому Рада НААКУ вважає це положенням зайвим. Адже, по-перше, призначення ліквідатора в справі – це перш за все рішення комітету кредиторів, план його дій – це питання перемовин потенційного ліквідатора з Комітетом кредиторів. А інструмент контролю для комітету кредиторів вже є – це стаття 28, частина 4 “КУзпБ”. Не справляється – звільняйте. В запропонованій редакції норма про складання плану ліквідації, на наш погляд, призведе до процесуального тролінгу від міноритарних кредиторів та невиправданого затягування справ“, – зазначив він.