Верховний Суд узагальнив ключові позиції у сфері оподаткування: нові орієнтири для бізнесу і юристів

Верховний Суд оприлюднив повний огляд правових позицій щодо оподаткування та публічної фінансової політики, який охоплює рішення Великої Палати, об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду та податкової палати за весь період діяльності ВС — з 2018 по липень 2025 року.

Видання систематизує судову практику у сфері податків, зборів, валютного контролю, державного боргу, а також процесуальні питання адміністративної юрисдикції.

1. Мораторій на штрафи під час воєнного стану

ВС підтвердив, що запроваджений у період воєнного стану мораторій звільняє платників від фінансової відповідальності за податкові правопорушення, якщо вони безпосередньо пов’язані з обмеженнями, викликаними війною. Ця позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів від 2024 року у справі № 360/4568/20 (реєстр судових рішень).

Суд підкреслив, що податкові органи не можуть нараховувати штрафи за несвоєчасну сплату або подання звітності, якщо обставини затримки об’єктивно пов’язані з воєнними діями, переміщенням підприємства або неможливістю доступу до банківських рахунків.

2. Форс-мажор і валютні операції

У постанові від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15 Верховний Суд роз’яснив, що припинення зобов’язання шляхом заліку зустрічних вимог у межах встановленого строку є належною підставою для звільнення від відповідальності за ненадходження валютної виручки. Якщо розрахунок проведено у строк, визначений законом, — підстав для нарахування пені немає (посилання на рішення).

Таким чином, форс-мажорні обставини війни або обмеження валютних операцій не є автоматичною підставою для санкцій, якщо компанія довела об’єктивність і своєчасність дій.

3. Недійсність правочинів фіктивних підприємств

У постанові від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 Велика Палата ВС сформувала важливий підхід: фіктивне підприємство залишається правосуб’єктним, а господарські операції з ним підлягають оцінці на предмет реальності, а не формальної реєстрації. Суд відкинув підхід, за яким сам факт вироку щодо фіктивного підприємництва автоматично свідчить про нереальність усіх господарських операцій (рішення). Ця позиція має велике практичне значення для спорів між бізнесом і податковими органами, коли останні намагаються донарахувати ПДВ або прибутковий податок через контрагентів із «ризиковим» статусом.

4. Неможливість касаційного оскарження технічних ухвал апеляційного суду

У частині процесуального права ВС уточнив, що постанови апеляційного суду, які лише усувають перешкоди для продовження розгляду справи, не підлягають касаційному оскарженню.

Така позиція викладена у підрозділі 1 розділу 3 «Процесуальні питання» огляду, з посиланням на відповідні рішення 2024 року. Вона забезпечує стабільність судового процесу й унеможливлює зловживання правом касації з метою затягування розгляду.

5. Юрисдикція податкових спорів

Суд визначив чіткі межі адміністративної юрисдикції у справах, де податкові органи звертаються з позовами про недійсність правочинів фіктивних підприємств. Такі спори розглядаються виключно адміністративними судами, адже вони стосуються захисту публічного інтересу у сфері оподаткування, а не приватно-правових відносин.

Огляд Верховного Суду за 2018–2025 роки фактично формує оновлену «карту податкової судової практики», яка важлива для адвокатів, бухгалтерів і юристів державних органів.
Систематизація понад 200 позицій демонструє сталу тенденцію: суди дедалі частіше тлумачать податкові норми крізь призму верховенства права, реальності господарських операцій та добросовісності платника податків.