Як без конфліктів узгодити межі земельної ділянки із сусідами

Питання погодження меж земельної ділянки із сусідами є одвічним, адже майже кожного разу, коли змінюється власник чи землекористувач ділянки, постає питання визначення її меж (особливо коли між ділянками немає чіткої межі, наприклад, паркану), пише agronews.ua.

Одразу варто зазначити, що суміжне землекористування визначається виключно щодо сформованих земельних ділянок, тобто таких, які мають кадастровий номер. В іншому випадку провести межування неможливо.

Земельна ділянка сама по собі є частиною земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється на простір, що знаходиться над і під поверхнею ділянки – на висоту та глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Суть формування земельної ділянки полягає у визначенні її як об’єкта цивільних прав. Формування передбачає визначення площі, меж та обов’язкове внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Узгодження меж земельної ділянки здійснюється саме на етапі її формування, адже у подальшому запроєктована конфігурація буде перенесена на місцевість. І саме для того, щоб уникнути межових суперечок, чинним законодавством передбачено погодження меж із сусідами.

Проте не все так просто у цьому процесі, адже практика показує, що погодити межі не завжди можливо, навіть якщо відсутній конфлікт. Це трапляється, коли сусідів фізично немає на місці, і з’ясувати, де вони перебувають, непросто, а тим більше – пояснити, що саме від них вимагається. Особливо це актуально для земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів.

Досить часто при погодженні меж із сусідами роль відіграють особисті неприязні стосунки. І навіть якщо спору через межі немає, принципові сусіди можуть відмовлятися щось підписувати.

У обох випадках зацікавлена особа стає заручником ситуації та не має можливості продовжувати процес оформлення земельної ділянки. Це, у свою чергу, спонукало багатьох ставити підписи «за сусідів», адже жодного додаткового підтвердження того, що підпис поставила конкретна особа, чинним законодавством не вимагається.

Якщо проаналізувати норми чинного законодавства, єдиною вимогою щодо погодження меж із суміжними землевласниками є стаття 198 Земельного кодексу України, а саме пункт «б», яким передбачено, що під час здійснення кадастрової зйомки земельної ділянки необхідно погоджувати її межі із суміжними власниками та землекористувачами.

До вересня 2021 року діяла окрема Інструкція, яка визначала механізм та процедуру встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

14.09.2021 року її було скасовано, у зв’язку з набранням чинності наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.08.2021 № 127 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376».

Вказана Інструкція передбачала порядок встановлення межових знаків, а також погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами. До неї додавався Акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (додаток № 2).

На сьогодні будь-яка нова Інструкція щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) не створювалася та не затверджувалася.

Отже, єдиною вимогою щодо погодження меж залишається стаття 198 Земельного кодексу України.

Разом із цим при встановленні (відновленні) меж необхідно враховувати вимоги статей 106–107 Земельного кодексу України, а саме:

• спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких ділянок. Витрати на встановлення спільних меж несуть власники у рівних частинах, якщо інше не передбачено угодою;
• межовими знаками можуть бути природні чи штучні споруди і рубежі (річки, струмки, канали, лісосмуги, дерева, паркани, стіни, плити, стовпи тощо), що збігаються з межею або спеціально встановлюються на ній. На водних об’єктах межові знаки не встановлюються;
• власник або землекористувач має право вимагати від сусіда сприяння у встановленні спільних меж або відновленні межових знаків, якщо вони відсутні, зникли чи перемістилися. За відсутності згоди питання вирішується у судовому порядку;
• якщо межі збігаються з природними чи штучними спорудами або раніше встановленими межами сформованих ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися;
• місцезнаходження межових знаків відображається у матеріалах землевпорядного проєктування, геодезичних вишукуваннях та кадастрових планах;
• власники земельних ділянок і землекористувачі зобов’язані дотримуватися встановлених меж.

Отже, після скасування Інструкції зник чіткий алгоритм дій та процедура погодження меж землевпорядними організаціями із суміжними власниками, але залишилася вимога виконувати це (ст. 198 ЗКУ).

Тому землевпорядні організації (сертифіковані інженери-землевпорядники) визначають форму погодження на власний розсуд – це можуть бути:

• акти погодження меж,
• підписи на кадастровому плані (графічних матеріалах),
• підпис на титульній сторінці документації із землеустрою,
• або лист із зазначенням факту погодження меж.

Прямої заборони погоджувати межі в інший спосіб (наприклад, усно або через засоби зв’язку) немає, однак такі форми не можуть бути долучені до офіційної документації.

Разом із цим склад та зміст документацій із землеустрою – проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж чи інвентаризації земель – не передбачають наявність актів погодження меж, а лише відомості про встановлені межові знаки.

Отже, на сьогодні перед землевпорядною організацією стоїть завдання – виконати вимоги законодавства щодо погодження меж земельної ділянки у будь-який можливий спосіб, без чинних інструкцій чи офіційних роз’яснень.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про землеустрій», розробники документації із землеустрою несуть відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених документацією.

Тому в кожному випадку під час виконання геодезичних і землевпорядних робіт необхідний індивідуальний підхід до процедури погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками або користувачами.

Такий підхід дозволить уникнути накладання ділянок у Державному земельному кадастрі та запобігти виникненню межових спорів.