Борги прив’яжуть до квартир: у Раді розглядають резонансні зміни до ЦПК

У парламентському Комітеті з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування перебуває на розгляді проєкт Закону України «Про управління житловим фондом», напрацьований Міністерством розвитку громад та територій. Документ є одним із ключових елементів реформи житлової політики та покликаний системно змінити підходи до управління житлом — від рівня окремого будинку до рівня державних реєстрів.

Йдеться не лише про оновлення правил управління багатоквартирними будинками, а й про зміну процесуальних механізмів стягнення заборгованості. Саме ця частина законопроєкту вже викликає найбільшу увагу юридичної спільноти.

Зокрема, пропонується доповнити статтю 30 Цивільного процесуального кодексу новою нормою, яка фактично запроваджує виключну підсудність для справ про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Якщо наразі позови переважно подаються за місцем реєстрації боржника, то у разі ухвалення змін вони розглядатимуться за місцезнаходженням об’єкта нерухомості, щодо якого виникла заборгованість.

Такий підхід змінює логіку процесу — центр тяжіння переноситься з особи боржника на сам об’єкт майна.

Паралельно пропонуються зміни до статті 161 ЦПК, які розширюють можливості наказного провадження. Якщо зараз судовий наказ може бути виданий переважно на суму основного боргу, інфляційні втрати та 3% річних, то нова редакція дозволяє включати також пеню, нараховану на заборгованість. Крім того, окремо вводиться можливість видачі судового наказу щодо внесків і платежів на утримання, ремонт, реконструкцію та реставрацію спільного майна багатоквартирного будинку.

Логічним продовженням цієї концепції є зміни до статті 162 ЦПК, які передбачають, що заяви про видачу судового наказу у таких категоріях справ також подаватимуться за місцезнаходженням нерухомого майна. У сукупності ці новації формують нову процесуальну модель, яка потенційно спрощує стягнення боргів для управителів та об’єднань співвласників, але водночас може змінити баланс процесуальних гарантій для боржників.

Водночас сам законопроєкт значно ширший за процесуальні зміни. Він передбачає запровадження єдиних правил управління житлом незалежно від форми власності, а також створення окремої юридичної особи для кожного багатоквартирного будинку у випадку відсутності ОСББ. Така структура має представляти інтереси співвласників і фактично стати базовим елементом нової моделі управління.

Крім того, пропонується створити єдиний реєстр управління багатоквартирними будинками та інтегрувати його в загальну інформаційно-аналітичну житлову систему. Передбачається також формування повної бази даних житлового фонду кожної громади, що має забезпечити прозорість і контроль у сфері управління житлом.

Окремий блок змін стосується статусу учасників ринку. Законопроєкт уточнює роль ОСББ і управителів як споживачів комунальних послуг для потреб будинку, встановлює професійні вимоги до управителів і чіткіше розмежовує відповідальність між співвласниками, управителями та об’єднаннями.

Таким чином, запропонована модель фактично поєднує інституційну реформу управління житловим фондом із процесуальними змінами, які можуть суттєво вплинути на практику стягнення заборгованості. І саме ця комбінація — управлінська і процесуальна — визначатиме реальні наслідки законопроєкту після його можливого ухвалення.