Аналіз фінансово-господарської діяльності боржника у процедурах банкрутства: погляд практикуючого арбітражного керуючого

Одним з основних обов’язків арбітражного керуючого при здійсненні своїх повноважень в справах про банкрутство є проведення аналізу фінансово-господарської діяльності (ФГД) боржника.

Нагадаю, що якщо арбітражний керуючий намагається займатись такою справою від початку до кінця, то КУПБ зобов’язує його роботи це двічі: спочатку на стадії розпорядження майном, а потім – ще і в ліквідації.

Мета проведення такого аналізу відповідає цілям відповідних етапів справи про банкрутство.

В розпорядженні майном головна задача такого аналізу – об’єктивна оцінка боржника як суб’єкта господарювання та визначення можливості його санації в межах справи, тому на цій стадії аналізується фінансово-господарський стан, інвестиційна та інша діяльність боржника та його становище на ринках.

В ліквідаційній процедурі, як фінальній стадії справи про банкрутство, аналізується фінансовий стан банкрута, а також ознаки незаконних дій до та під час провадження у справі про банкрутство.

В умовах активного застосування законодавчих новел КУПБ, а також з урахуванням розвитку судової практики з питань їх правозастосування, значення та важливість проведення аналізу ФГД боржника значно виросло. Актуальна редакція відповідних норм Кодексу передбачає обов’язки арбітражного керуючого не лише у виявленні, а у встановленні за результатами проведення аналізу ФГД наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства.

Безумовно, це значно підвищує процесуальне значення та відповідальність, а отже, й вимоги до якості проведення такого аналізу ФГД боржника.

Висновки арбітражного керуючого за результатами аналізу тепер не лише підтверджують майже зумовлений перехід до ліквідації боржника через недоцільність (неможливість) проведення його санації.

Висновки за результатом проведеного аналізу ФГД – це головне підґрунтя для розшуку та повернення активів боржника та для можливості застосування інститутів солідарної та\або субсидіарної відповідальності осіб, причетних до банкрутства боржника.

Отже, вимоги до якості та відповідальності цих функцій арбітражного керуючого збільшується, але інструментарій для вирішення залишається, на жаль, у сумному стані.

Вочевидь, перша та найрозповсюдженіша проблема – відсутність у арбітражного керуючого документів та інформації для проведення аналізу ФГД боржника через бездіяльність, зловживання або взагалі відсутність керівника боржника. Новели Кодексу щодо впровадження Запиту арбітражного керуючого та більш чіткі права на отримання доступу до інформації та документів дещо спростили відносини з тими, хто такі документи або інформацію мають. Натомість, дієвих механізмів відповідальності за відмову та затримку в передачі інформації на рівні, який, наприклад, мають адвокати або приватні виконавці, не передбачено. Адміністративна відповідальність як форма захисту інформаційної складової професійної діяльності арбітражного керуючого, на жаль, досі забезпечується на рівні пересічного громадянина – через Уповноваженого з прав людини.

Слушні ідеї, що непередача документації арбітражному керуючому автоматично має призводити до визнання боржника банкрутом, а керівника – до застосування до нього солідарної відповідальності, залишаються поки лише побажаннями фахівців, які не знайшли своє відображення в проектах, що напрацьовується законодавцем.

В таких умовах арбітражний керуючий змушений витрачати значні зусилля та ресурси для отримання необхідної інформації хоча б в мінімальних обсягах з альтернативних джерел: органах статистики, податкової служби, банках, реєстраційній службі тощо. Кожен з практикуючих арбітражних керуючих може розповісти, що далеко не всі відповідальні фахівці цих органів та установ адекватно сприймають повноваження та права на отримання такої інформації. А отже, часто результат досягається лише шляхом винесення відповідних судових рішень.

До того ж, слід також нагадати про строки, в межах яких арбітражний керуючий мусить здійснити якісний, ґрунтовний та відповідальний аналіз ФГД, які з урахуванням визначених проблем, не мають нічого спільного з «розумністю». Це в свою чергу породжує купу претензій з боку кредиторів та суду щодо їх дотримання, а також до належної оплати цих зусиль арбітражного керуючого.

Наступним аспектом при проведенні цієї роботи є нормативно-методичне забезпечення проведення аналізу ФГД. Діюча редакція Методичних рекомендацій оновлювалась останній раз в 2010 році Міністерством економіки, яке тоді опікувалось процедурами банкрутства.

З того часу в Україні відбулося багато змін в цієї сфері: були впроваджені міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО), змінені форми бухгалтерської та статистичної звітності, впроваджена спрощена звітність малих підприємств. На теперішній час, не кожен бухгалтер має достатній фаховий рівень, щоб адаптувати та використати інформацію та документи, які здобув арбітражний керуючий, для проведення необхідного та ґрунтовного аналізу ФГД за такою застарілою Методикою.

У той же час, навряд є потреба в революційній заміні цієї Методики на принципово іншу, наприклад, на Методику оцінки ризиків, аналогічну аналізу звітності позичальників в банківській сфері.

Необхідно враховувати, що кожен з сотень працюючих сертифікованих арбітражних керуючих навчався та, підлаштовуючись, застосовує саме цю Методику, яка на мій погляд має бути актуалізованою та модернізованою з урахуванням сучасної термінології, форм статистичної і податкової звітності та показників, з урахуванням галузевих особливостей діяльності боржника.

Суттєвих змін, на мій погляд, також вимагає принциповий підхід к визначенню та оцінки повноти та обґрунтованості проведення аналізу ФГД.

Реалізація так званого «прокредиторського» підходу в проведенні процедури банкрутства боржника має бути забезпечена більшою взаємозалежністю прав та обов’язків учасників справи. Кредитори, які є головними зацікавленими особами в належному виборі оптимальної моделі ведення процедури, мають обрати прийнятну для них формулу подальших дій, яка складається, як відомо, з двох показників з трьох чинників «якість» / «час» / «ціна».

Саме кредитори повинні опікуватись та фінансувати забезпечення глибокого, ґрунтовного та якісного аналізу ФГД з реальним пошуком активів та/або належних та переконливих доказів доведення боржника до банкрутства зацікавленими особами.

При цьому, в особі державного органу, який проводить та забезпечує державну політику в сфері банкрутства, необхідно мати не контролера, який шукає привід перевірити формальні аспекти створення документа з правильною назвою, а наставника, який може запропонувати декілька варіантів алгоритмів дій для отримання необхідного результату з дотриманням арбітражним керуючим певних головних принципів достовірності та добросовісності у своїх діях.

Бажано, щоб на сучасному етапі втілення європейських практик та підходів, ми опановували не формальні методики, формули та показники. Необхідно намагатись втілювати принципи гнучких та різноманітних підходів, у тому числі в оцінках діяльності боржників, співпраці з кредиторами, залучення фахівців для забезпечення якісних послуг як для санаційного управління, так і повного задоволення вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі в межах справ про банкрутство.

Автор: Денис Лихопьок, арбітражний керуючий