Захист інтересів керівника та власників неплатоспроможного підприємства

30 червня 2021, 11:34
20977 хвилин читати

З’ясувати чи є підприємство неплатоспроможним та чи виник у його керівника/власника обов’язок звернутись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, досить просто

  • Посилання скопійованоlink copied

З моменту набрання чинності КУзПБ і по теперішній час фахівці у галузі банкрутства не припиняють обговорювати тему солідарної та субсидіарної відповідальності керівників неплатоспроможних підприємств та власників бізнесу. Дослідженню цієї теми приділено багато уваги суддями Верховного Суду Жуковим С.В. та Васьковським О.В., суддею Господарського суду Херсонської області Пригузою П.Д.

Професійна ж спільнота не припиняє обмін досвідом та «лайфхаками» щодо притягнення до такої відповідальності менеджменту підприємства-боржника: хто та з якими труднощами стикнувся, як їх подолав, на яку судову практику та документи боржника слід звернути увагу тощо. Незмінним залишається те, що, в більшій частині випадків, ця тема розкривається із вказівкою на вину керівників та власників бізнесу. В той же час серед наших клієнтів трапляються ті самі «винні», яких доводиться захищати.

Як і при вирішенні будь-якого питання почнемо спочатку.

На що ж в першу чергу має звернути увагу керівник підприємства?

Певним чином відповідь на це питання надає ч.6 ст.34 КУзПБ, відповідно до якої боржник зобов’язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Таким чином, першочергово має бути виявлено загрозу неплатоспроможності або ознаки неплатоспроможності підприємства.

На жаль, КУзПБ не містить чіткого визначення понять «загроза неплатоспроможності» та «ознаки неплатоспроможності».

При цьому, з’ясувати чи є підприємство неплатоспроможним та чи, відповідно, виник у його керівника/власника обов’язок звернутись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, досить просто. Для цього достатньо здійснити аналіз бухгалтерських даних підприємства. Так, необхідним є співставлення розміру кредиторської заборгованості підприємства із розміром його активів. При цьому слід враховувати, що кредиторами є не лише контрагенти підприємства, але й його працівники, податкова. Тож, якщо зіставляючи вказані дані виявляється, що активів підприємства не вистачає для розрахунку з усіма його кредиторами, то таке підприємство є неплатоспроможним і його керівник має звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до вимог Кодексу.

Враховуючи дуже короткий термін, наданий законодавцем для звернення до суду у разі виявлення ознак неплатоспроможності (загрози неплатоспроможності), нескладно дійти до висновку, що велике значення для особи, яка не бажає бути притягнутою до солідарної або субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, має встановлення моменту, з якого необхідно починати відлік того самого місячного строку.

З метою встановлення такого моменту необхідним є здійснення аналізу кредиторської заборгованості, розміру і дати її виникнення, а також дати, коли активів боржника стало недостатньо для задоволення вимог його кредиторів.

Слід зауважити, що дослідження питання порушення керівником боржника свого обов’язку щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у встановлений Кодексом строк є обов’язковим при розгляді такої заяви. Саме висновок суду про момент (дату) виникнення загрози неплатоспроможності і порушення керівником вимог Кодексу є підставою для подальшого застосування солідарної відповідальності.

Якщо після проведення аналізу фінансово-господарських документів підприємства було виявлено ознаки його неплатоспроможності, то відповідно до ч.2 ст.4 КУзПБ керівник повинен невідкладно надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства, а саме загрози неплатоспроможності. Частиною 1 цієї ж статті Кодексу також встановлено, що керівник боржника має попередити засновників (учасників, акціонерів) боржника, власника майна (орган уповноважений управляти майном) боржника про обов’язок своєчасного вжиття заходів для запобігання банкрутству боржника. Звичайно, що керівник має зберегти у себе докази надіслання таких листів (описи вкладення у поштове відправлення, повідомлення про вручення листа, поштова квитанція тощо).

Далі керівником спільно із власниками бізнесу мають бути розглянуті можливі варіанти стабілізація фінансового становища підприємства без відкриття провадження у справі про банкрутство, наприклад, шляхом досудової санації.

Якщо ж керівник та власники бізнесу приходять до висновку, що єдиний шлях – порушення провадження у справі про банкрутство, то це має бути відображено, відповідно до ч.4 ст. 34 КУзПБ, у рішенні вищого органу управління боржника, а щодо державних підприємств – власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі та уповноваження керівника звернутись до суду із такою заявою.

Таким чином, своєчасний аналіз фінансово-господарської документації підприємства, виявлення ознак його неплатоспроможності, повідомлення власників бізнесу про виявлення таких ознак та звернення до господарського суду у місячний строк із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, – є переліком необхідних дій, які свідчать про добросовісність керівника та ефективності виконання ним своїх обов’язків.

Саме такі дії дозволять у подальшому захистити керівника від заходів солідарної відповідальності.

На цьому «пригоди» керівника та власників бізнесу не завершуються

Відповідно до ч.2 ст.61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

В межах справи про банкрутство арбітражним керуючим здійснюється аналіз фінансово-господарського стану боржника відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України № 1361 від 26.10.2010.

Так, у вказаних Методичних рекомендаціях доведення до банкрутства визначається як умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб’єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

Слід одразу зауважити, що це визначення в повній мірі збігається зі змістом ст.219 ККУ, якою закріплено, що доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином – засновником (учасником) або службовою особою суб’єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору, – карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином, наявність підстав для застосування субсидіарної відповідальності може стати набагато неприємнішим моментом, оскільки фактично вказує на наявність кримінального правопорушення.

Виходячи з вищевикладеного, при підготовці заяви про покладення субсидіарної відповідальності, ліквідатору необхідно буде:

  • навести докази, які підтверджують факт доведення до банкрутства;
  • визначити винну (винних) на його думку особу (осіб);
  • вказати на дії та/або бездіяльність особи (осіб), які призвели до банкрутства підприємства;
  • довести причинно-наслідковий зв’язок між діями та/або бездіяльністю особи (осіб) та банкрутством підприємства;
  • встановити розмір субсидіарних вимог (з відображенням їх розрахунку).

З наведеного логічно випливає, що особі, щодо якої ліквідатор вимагає застосування субсидіарної відповідальності, необхідно довести прямо протилежні обставини. При цьому, така особа має певні переваги, адже вона в повній мірі обізнана про фінансово-майновий стан підприємства та про першопричини виникнення такої ситуації. Відповідно, при побудові позиції захисту необхідно довести відсутність ознак доведення до банкрутства, спираючись на дані бухгалтерського обліку, довести відсутність вини особи, у чому, окрім фінансових документів, також можуть допомогти статут, внутрішні положення підприємства, у яких розмежовано компетенцію та зону відповідальності посадових осіб підприємства.

Окремо слід звернути увагу на питання, з яким іноді стикаються юристи-практики, а саме питання відповідальності так званих «номінальних» власників та керівників підприємств.

На мою думку, номінальний власник або керівник може як раз і бути першопричиною виникнення підстав для застосування відповідальності. Так, зазвичай, такі особи не приймають активної участі в господарській діяльності компанії та в її управлінні, а тому ними може і не здійснюватися належний моніторинг фінансово-економічних показників підприємства, що, у підсумку, і призведе до порушення вимог ч.6 ст.34 КУзПБ та виникнення підстав для застосування відповідальності.

Слід зауважити, що питанню встановлення осіб, які реально керують бізнесом та отримують від нього прибуток, приділив увагу НБУ. Так, відповідно до Листа НБУ від 10.02.2017 № 25-0008/10883, під поняттям «номінальний власник (утримувач)» слід вважати особу, яка від свого імені управляє корпоративними правами іншої особи – реального кінцевого бенефіціарного власника (контролера) в інтересах останнього.

Окремо можна зазначити, що визначеного будь-яким чином поняття «номінальний керівник» відсутнє. Таким чином, так званому «номінальному» керівнику дістається той обсяг повноважень, обов’язків та відповідальності, який підприємство передбачає для свого «реального» керівника.

Керівник підприємства, нехай і номінальний, повинен діяти тільки в інтересах компанії.

Виходячи з вищенаведеного, при вирішенні питання застосування солідарної та субсидіарної відповідальності в межах справи про банкрутство, «номінальність» не рятує від неї власника/керівника підприємства.

Підсумовуючи, слід зауважити, що найкращим захистом від солідарної та субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство є добросовісне виконання своїх зобов’язань в інтересах підприємства зі сторони його менеджменту. Регулярне здійснення аналізу фінансово-економічних показників підприємства, своєчасне виявлення ознак неплатоспроможності та належне реагування на них, – є найкращим способом уникнути проблем у майбутньому.

Автор: Лисенко Анастасія
адвокат, директор ТОВ «ПРАВОВА КОНСТАНТА»

Редакція Борг.Експерт може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за зміст
матеріалів в розділі «Думки експертів» покладається на авторів текстів.

Новини за темою

Не пропустіть важливе!
Підписуйтесь та отримуйте дайжест новин

Щоденно чи щотижня – обираєте ви!

Долучайтесь до професійної спільноти borg.expert

Матеріали за темою

Арбітражна практика

Статті • Стягнення боргiв
Важливо довести, що знищення або пошкодження об’єкту відбулось внаслідок збройної агресії рф

Арбітражна практика

Статті • Стягнення боргiв
У 2021 році динаміка практики щодо притягнення до солідарної відповідальності зросла до 10 справ, а у 2022 – вже до 17

Арбітражна практика

Статті • Стягнення боргiв
Зобов'язання з утримання дитини, закріплені в договорах, укладених до введення воєнного стану, так само залишаються чинними та обов'язковими до виконання

Арбітражна практика

Статті • Стягнення боргiв
В першу чергу керівник повинен оцінити стан свого підприємства – провести інвентаризацію та аналіз фінансово-господарської діяльності

Арбітражна практика

Статті • Стягнення боргiв
Ліквідатори "Богдан Моторс" передали автівки Збройним Силам України

Арбітражна практика

Статті • Стягнення боргiв
Процес виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, стає проблемним