Винагорода арбітражних керуючих: що зміниться у КУзПБ

На початку 2025 року питання справедливої винагороди арбітражних керуючих стало центральною темою професійних дискусій, зокрема і під час заходу на тему “Винагорода арбітражного керуючого — від викликів до рішень”. Підсумком круглого столу та подальшої роботи Ради арбітражних керуючих м. Києва стало напрацювання пакета змін до КУзПБ.

Документ пропонує системно врегулювати механізми оплати праці арбітражних керуючих, у тому числі за рахунок кредиторів, фондів і навіть із заставного майна.

Зміни до статті 30 КУзПБ: винагорода та витрати

1. Основна винагорода

• Чинна редакція прив’язувала оплату до середньомісячної зарплати керівника боржника, але не менше 3 МЗП.
• Пропозиція: новий підхід із диференціацією залежно від розміру бізнесу: 3 МЗП для мікро- та малих підприємств; 10 МЗП для середніх; 15 МЗП для великих.
• Окремо закріплюються ставки для керуючих санацією (від 4 МЗП), реструктуризацією (5 прожиткових мінімумів) та реалізацією (3 прожиткові мінімуми).

Це дозволяє прив’язати оплату до масштабу боржника, а не до його колишніх зарплатних фондів, що часто не відображали реальних навантажень.

2. Джерела сплати

Оплата здійснюється через депозитний рахунок суду за рахунок авансування заявником.

Якщо коштів немає, тоді оплата має здійснюватись: з господарської діяльності боржника; з продажу незаставного майна; з фонду кредиторів; з власних коштів кредитора за його ініціативою; нове: за рахунок усіх кредиторів пропорційно до їхніх вимог (включаючи забезпечених).

Це критичне нововведення, яке фактично гарантує мінімальну оплату арбітражного керуючого навіть при «нульовій» ліквідаційній масі.

3. Додаткова винагорода

• Чинна редакція: 5% від стягнутого майна та 3% від погашених вимог кредиторів.
• Пропозиція: 5% від стягнутого майна; 10% від погашених незабезпечених вимог; 5% від погашених забезпечених вимог із продажу заставного майна.
• Виключається обмеження щодо продажу заставного майна кредитору.

Таким чином, арбітражний керуючий отримує стимул працювати й із забезпеченими кредиторами.

4. Фонд витрат і винагород

• Передбачається обов’язковість рішень зборів кредиторів щодо створення фонду.
• Рішення має містити джерела, строки та розмір виплат.
• Зменшення основної винагороди можливе лише рішенням зборів кредиторів, але не нижче 3 МЗП і лише за наявності належного обґрунтування.

Це створює більш прозорий механізм контролю та зменшує ризики свавільного заниження винагороди.

5. Нові частини 7–13 ст.30 КУзПБ

Вони встановлюють:

• право суду ухвалою зобов’язати кредиторів пропорційно фінансувати винагороду;
• можливість щомісячних виплат за рахунок депозитного рахунку суду;
• обов’язок арбітражного керуючого повідомляти про нові джерела фінансування;
• право кредиторів, які профінансували винагороду, отримати регресні вимоги до боржника.

Це фактично впроваджує інститут «гарантованої оплати праці» арбітражного керуючого.

Зміни до статті 61 КУзПБ: повноваження ліквідатора

• Уточнюється, що при визначенні субсидіарної відповідальності враховуються не лише вимоги кредиторів, а й невиплачена винагорода та витрати ліквідатора.
• Стягнені суми можуть йти не тільки на задоволення вимог кредиторів, а й на оплату винагороди ліквідатора.
• Додатково уточнено, що кошти від заставного майна можуть використовуватись і для виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому.

Це важливий баланс: ліквідатор не залишається без винагороди у випадках, коли майно фактично реалізується лише для забезпечених кредиторів.

Зміни до статті 63 КУзПБ: продаж майна банкрута

Запроваджується нова частина 4: ліквідатор зобов’язаний невідкладно розпочати підготовку до продажу заставного майна на початку ліквідаційної процедури. Мета — уникнення затягування процедур і захист інтересів забезпечених кредиторів.

Зміни до статті 75 КУзПБ: визначення умов продажу

Новий абзац: ліквідатор має погодити умови продажу заставного майна протягом 30 днів з дня відкриття ліквідаційної процедури. Це прискорює процес реалізації та зменшує можливості для маніпуляцій.

Висновки

Запропоновані зміни є відповіддю на хронічні проблеми професії: невизначеність джерел фінансування, затримки з виплатами та нерівномірність оплати залежно від майнового стану боржника.

• Для арбітражних керуючих: впроваджується гарантована мінімальна винагорода, незалежно від наявності майна.
• Для кредиторів: з’являється механізм справедливого розподілу фінансового навантаження.
• Для судів: додано інструменти ухвал для забезпечення балансу інтересів.

Таким чином, якщо зміни будуть прийняті, професія арбітражного керуючого отримає новий рівень правових гарантій, що підвищить якість процедур банкрутства в Україні.