Центробанки почали скорочувати трильйонні портфелі облігацій після епохи кількісного пом’якшення

Найбільші центральні банки світу у 2026 році продовжують скорочувати накопичені за роки кількісного пом’якшення портфелі облігацій та інших активів, загальний обсяг яких наразі становить близько $19 трлн.

Про це пише Bloomberg Opinion, аналізуючи політику Федеральної резервної системи США, Європейського центрального банку, Банку Японії та Банку Англії.

На піку програми кількісного пом’якшення чотири провідні центробанки розвинених країн володіли активами майже на $27 трлн — сума перевищувала половину сукупного ВВП економік, за монетарну політику яких вони відповідали.

Тепер перед регуляторами постає питання, наскільки далеко можна зайти у скороченні цих портфелів, не створивши дефіциту ліквідності та нових проблем для фінансової системи.

ФРС і Банк Англії виступають за скорочення балансів

Новий голова Федеральної резервної системи Кевін Ворш належить до критиків масштабного накопичення облігацій на балансах центробанків і створив спеціальну робочу групу, яка має займатися скороченням активів.

Банк Англії вже пішов далі та безпосередньо продає державні облігації зі свого портфеля. ЄЦБ дозволяє паперам залишати баланс після погашення, не реінвестуючи отримані кошти, тоді як ФРС використовувала аналогічний механізм протягом більш ніж трьох років до кінця 2025 року.

Банк Японії продовжує купувати державні облігації, однак обсяг нових придбань уже менший за кількість паперів, строки погашення яких спливають.

Скорочення балансів має поступово зменшити наслідки масштабних програм кількісного пом’якшення, які центробанки використовували під час глобальної фінансової кризи 2008 року, періодів низької інфляції та пандемії COVID-19.

Баланси центробанків під час пандемії досягли рекордних рівнів

Програми купівлі активів набули особливого масштабу під час пандемії, коли центробанки одночасно намагалися підтримати економіки та фінансові ринки.

Баланс Банку Японії зріс до рекордних 133% ВВП країни, ЄЦБ — до 68%, Банку Англії — до 42%, а ФРС — до 37%.

Такі програми дозволяли знижувати довгострокову вартість запозичень і забезпечувати фінансову систему ліквідністю. Водночас масштабні монетарні стимули збіглися з великими бюджетними програмами та порушеннями ланцюгів постачання, після чого світова економіка зіткнулася з найсильнішим за десятиліття сплеском інфляції.

Критики кількісного пом’якшення також пов’язують його з подорожчанням фінансових активів та нерухомості. Зокрема, купівля ФРС іпотечних цінних паперів сприяла падінню ставок за житловими кредитами до рекордно низьких рівнів та зростанню цін на житло.

Надто швидке скорочення активів створює ризики

Центробанки водночас не можуть без наслідків повернути свої баланси до рівнів, які існували до фінансової кризи 2008 року. За останні два десятиліття банки та фінансові ринки стали значно залежнішими від великих обсягів резервів і доступної ліквідності.

Після кризи регулятори вимагали від банків формувати більші запаси капіталу та ліквідних активів, а центробанки забезпечували необхідні для цього резерви. Одночасно традиційний ринок короткострокового міжбанківського кредитування став відігравати меншу роль.

Наслідки різкого вилучення ліквідності ФРС уже відчула у 2019 році, коли скорочення резервів спричинило різкий стрибок ставок на американському ринку короткострокового фінансування.

Банк Англії використовує іншу модель, за якої комерційні банки можуть самостійно визначати потребу в резервах та отримувати кошти центробанку під заставу. Такий підхід дозволяє британському регулятору активніше продавати державні облігації без необхідності постійно підтримувати заздалегідь визначений обсяг резервів у системі.

На думку авторів Bloomberg Opinion, скорочення портфелів центробанків після завершення періоду наднизьких ставок є виправданим, однак повністю відмовлятися від механізму масштабної купівлі активів регуляторам не варто. Під час майбутніх фінансових або економічних криз він може знову знадобитися для підтримання ліквідності та стабілізації ринків.