Форс-мажор після 2022 року: як змінився підхід Верховного Суду

Перші тижні повномасштабної війни створили правову ілюзію, яку бізнес досі оплачує власними грошима: «Є воєнний стан – є форс-мажор».

Якщо звести чотири роки практики Верховного суду до одного речення, воно звучатиме так: воєнний стан не є форс-мажором ні для кого конкретно, доки сторона не доведе, що саме він зробив невиконуваним саме її зобов’язання. Решта – техніка цього доведення.

І саме на ній програє переважна більшість тих, хто приходить до суду з матеріалами про загальновідомі обставини й не розуміє, чому цього недостатньо.

Причинний зв’язок: те, на чому ламається захист

Стаття 617 ЦК звільняє від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо воно сталося внаслідок непереборної сили. Засвідчувати такі обставини, за статтею 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», уповноважена ТПП. Жодна з норм не передбачає, що достатньо самого факту настання надзвичайної події.

Цей акцент Верховний Суд розставив ще до повномасштабного вторгнення й відтоді повторює майже дослівно. У постанові КГС ВС від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 суд вказав: форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і сторона зобов’язана довести не їх наявність саму по собі, а те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов’язання.

Як це працює на практиці, видно на простому прикладі. Підприємство не поставило товар контрагентові в тому самому регіоні й посилається на загальний сертифікат про воєнний стан. Факт воєнного стану ніхто не заперечує. Суд з’ясовує інше, а саме чому саме цей товар, саме цим маршрутом і саме в цей строк поставити було неможливо. Відповіді на це загальновідомість війни не дає, а інших доказів сторона не надала – і справу фактично вирішено ще до дебатів.

Сертифікат ТПП – це один із доказів, а не автоматичне звільнення

Найдорожча помилка боржника – сприймати лист ТПП від 28.02.2022 чи окремий сертифікат як готове рішення на свою користь. Документ підтверджує існування обставини. Він не підтверджує її вплив на конкретний борг. Це різні юридичні факти, і суд їх не ототожнює.

КГС ВС у справі №910/8580/22 (15.06.2023) виходив із того, що сертифікат ТПП не має наперед установленої доказової сили: він не є беззаперечним підтвердженням форс-мажору й підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Логіка тут послідовна, а саме така, що ТПП фіксує загальну обставину, а спір завжди стосується конкретного зобов’язання. Сертифікат без супровідних доказів фактичної неможливості – актів руйнувань, документів про окупацію території, підтвердження перекритого маршруту – доказової ваги практично не має.

Окремо варто зазначити, що форс-мажор звільняє від відповідальності – не від боргу. На цьому розмежуванні програє найбільше сторін. Стаття 617 ЦК звільняє від відповідальності, а не від зобов’язання. Доведений форс-мажор знімає пеню і штраф за прострочення. Сам борг залишається й підлягає виконанню після форс-мажору.

Договір вирішує те, чого не вирішує закон

Результат спору здебільшого визначає текст конкретного застереження, а не загальна норма. Якщо договір передбачає продовження строку на час форс-мажору – суд його застосує. Якщо лише звільнення від штрафів – борг повертається в первісний строк.

Показовою є «зернова» справа №686/16312/22 (КЦС ВС, 13.03.2024): елеватор у Кальчику захопила армія РФ, повернути зерно зберігач об’єктивно не міг, а договір відкладав строк виконання на період непереборної сили – тож суд визнав, що строк не настав. Характерна деталь: про форс-мажор поклажодавця повідомили лише наприкінці травня 2022 року, більш ніж через три місяці. Прострочене повідомлення саме по собі права на форс-мажор не позбавляє, якщо договір не встановлює інакше, проте послаблює позицію й дає опоненту аргумент про несумлінну поведінку сторони.

Звідси й типова підміна, на якій втрачають справи. Подорожчання сировини, падіння рентабельності, ускладнення логістики загалом – це підприємницький ризик, а подекуди підстава говорити про істотну зміну обставин за статтею 652 ЦК. Форс-мажором це не стає. Непереборна сила починається там, де є фізична неможливість виконання, це окупація, знищений актив, перекритий маршрут, призов незамінного працівника з доведенням саме незамінності, а не лише факту мобілізації. Межа тонка, і суди тримають її послідовно.

У податкових спорах діє та сама вимога. Палата КАС ВС у справі №240/25642/22 (23.07.2024) і в подальших рішеннях щодо пені за порушення валютних строків виходить із того, що довідка ТПП від відповідальності не звільняє без доведеного прямого впливу обставини на можливість виконати конкретне зобов’язання. Аргумент про знищені оригінали контрактів суди поважним не визнають з огляду на наявність електронного документообігу.

Вбачається, що Верховний Суд посуворішав, і це очевидно, і в більшості випадків обґрунтовано. Альтернатива неприйнятна, якби воєнний стан звільняв кожного автоматично, цивільний оборот зупинився б, а кредитор втратив би захист, зокрема й тоді, коли його зобов’язання з війною не пов’язане.

Та сама лінія має й зворотний бік, який чесніше визнати. У кредитних відносинах суд послідовно відмовляє позичальникам у відстрочці, якщо договір її не передбачив. Формально бездоганно. Однак там, де боржник реально перебував у зоні бойових дій і об’єктивно не міг обслуговувати кредит, відмова на суто текстуальній підставі викликає сумніви щодо справедливості результату. Це частина практики, яка, ймовірно, ще потребуватиме коригування, і яку варто враховувати, формулюючи позицію за слабшу сторону.

Тому порада для підприємців – це формулювання «сторони звільняються від відповідальності» – джерело майбутніх спорів. Прописуйте конкретний наслідок, а саме відкладення строку на період дії форс-мажору, право на розірвання після певної тривалості, порядок повідомлення та наслідки його недотримання. Передбачуваність обходиться дешевше за спір, у якому суд вирішуватиме за сторони те, про що вони не домовилися

Автор: Трощинська Світлана,

адвокат у галузі господарського та податкового права ЮК “PROCTOR”