Due diligence контрагента під час воєнного стану: що перевіряти обов’язково

Воєнний стан приніс не лише руйнування інфраструктури та переміщення людей. Він докорінно змінив саму природу підприємницького ризику
Ще кілька років тому перевірка контрагента перед підписанням договору була радше ознакою педантичності, ніж обов’язковим кроком. Більшість підприємців обмежувалися запитом копії статуту та витягу з реєстру – і вважали це достатнім. Сьогодні така легковажність коштує бізнесу значно дорожче, ніж будь-коли.
Воєнний стан приніс не лише руйнування інфраструктури та переміщення людей. Він докорінно змінив саму природу підприємницького ризику. Ринок наповнився компаніями-одноденками, які існують виключно для того, щоб пропустити через себе гроші та зникнути. Частина підприємств юридично продовжує існувати, але фізично вже не функціонує – через окупацію, знищення майна або мобілізацію персоналу.
Санкційні списки поповнюються щотижня, і той, хто ще вчора був звичайним постачальником, сьогодні може виявитися особою, ділові відносини з якою є прямим порушенням закону. В цих умовах перевірка партнера перестала бути проявом зайвої обережності – вона стала умовою виживання.
Що потрібно перевірити
Коли говорять про due diligence контрагента, перше, що спадає на думку – це перевірка реєстраційних документів. Насправді це лише точка входу, і починати треба саме тут, але зупинятися – ні в якому разі. Актуальний витяг з державного реєстру показує поточний правовий статус компанії, відповідність видів діяльності тому, що вона береться виконувати за договором, і дає перший сигнал про тривожні зміни – часту зміну директора, масову юридичну адресу, раптово збільшений або зменшений статутний капітал. Усе це не вирок, але підстава копати глибше.
Набагато серйознішим етапом є розуміння того, хто насправді контролює компанію. Поверхнева структура власності і реальний бенефіціар часто не збігаються. За формально українською юридичною особою може стояти офшор, за офшором – фізична особа з паспортом країни-агресора, яка або вже перебуває під санкціями, або сама по собі є достатньою підставою для відмови від будь-якої співпраці. Встановити це непросто, але можливо – через аналіз задекларованих відомостей про кінцевих бенефіціарів, перехресну перевірку з відкритими корпоративними реєстрами та публічними розслідуваннями. Якщо картина власності виглядає навмисно заплутаною – це вже сам по собі тривожний знак.
Санкційна перевірка під час воєнного стану є абсолютним мінімумом, який не можна пропустити. Причому перевіряти потрібно не лише саму юридичну особу, а й усіх її власників і бенефіціарів – санкції в більшості випадків запроваджуються персонально.
Є чотири основні реєстри, без яких перевірка є неповною: український – рішення РНБО і НАЗК, американський – список OFAC, європейський консолідований санкційний список і британський реєстр. Робота з особою, що перебуває під санкціями – це не просто ризик репутаційних втрат. Співпраця з особами, щодо яких застосовані санкції, може створювати суттєві правові ризики – від блокування платежів і розірвання договорів до потенційної кримінально-правової оцінки окремих операцій.
Окремо варто зупинитися на податковому вимірі. Саме тут більшість підприємств відчуває найбільш відчутні фінансові наслідки роботи з неперевіреним контрагентом. Якщо партнер потрапив до реєстру ризикових платників – виписані ним накладні або взагалі не будуть зареєстровані, або їх реєстрацію зупинять. А далі починається виснажлива процедура оскарження, яка може тривати місяцями і не гарантує результату. Покупець, що сплатив ПДВ у ціні товару, але не може підтвердити право на кредит, фактично сплачує цей податок двічі. Паралельно перевіряється і наявність податкового боргу – хронічна заборгованість перед бюджетом свідчить або про серйозні фінансові проблеми, або про свідоме уникнення зобов’язань, що в обох випадках не є хорошою ознакою.
Судова та виконавча історія контрагента – це своєрідна хроніка його ділової поведінки. Компанія, проти якої роками виносять рішення про стягнення боргів, яка не виконує судові рішення і має десятки відкритих виконавчих проваджень, уже фактично показала, як вона ставиться до своїх зобов’язань. Очікувати іншої поведінки у відносинах з вами немає підстав. Те саме стосується і справ про банкрутство – якщо провадження вже відкрито, виконання вашого договору з великою ймовірністю виявиться останнім у черзі пріоритетів. Кримінальні провадження щодо керівника або власника – окремий сигнал, що вимагає поглибленого аналізу, а не ігнорування.
Повноваження особи, що підписує договір, – це питання, яким нехтують найчастіше. Деякі статути суттєво обмежують право керівника самостійно укладати угоди на певну суму або певного типу. Представник за довіреністю діє лише в межах того, що в ній прописано. Якщо документ, яким підтверджуються повноваження, не перевірений або виявиться недійсним – договір можна оскаржити, і такі випадки в судовій практиці непоодинокі. Перевірка займає п’ять хвилин, а наслідки від її пропуску можуть розтягнутися на роки судових процесів.
Ліцензії та дозволи – ще одна зона ризику, особливо коли йдеться про охоронну діяльність, будівництво, фармацевтику, фінансові послуги або телекомунікації. Якщо контрагент надає послуги або здійснює діяльність, що вимагає спеціального дозволу, а відповідного документа немає або він давно прострочений, це може створювати ризики визнання договору недійсним або неможливості належного виконання зобов’язань. Перевірити ліцензію в профільного регулятора зазвичай нескладно, але робиться це вкрай рідко.
Окрему увагу варто приділити фізичній реальності контрагента – особливо під час воєнного стану. Юридична адреса в Харкові чи Херсонській області і реальна можливість виконати договір у поточних умовах – це принципово різні речі. Підприємство без жодного задекларованого працівника, без офісу, складу або обладнання, що береться виконати контракт на мільйони гривень – або фіктивна структура, або компанія, що буде вимушена залучати субпідрядників, про яких ви нічого не знаєте і за діяльність яких не маєте жодних гарантій.
Тема «транзитних» компаній заслуговує на особливий акцент. Ці структури – одна з найпоширеніших схем зловживань воєнного часу. Вони реєструються швидко, живуть недовго і мають єдину мету: провести через себе кошти або сформувати фіктивний ПДВ-кредит. Розпізнати їх нескладно – реєстрація кілька місяців тому, мінімальний капітал, адреса масової реєстрації, директор, що водночас «керує» десятками інших компаній, і надзвичайно приваблива ціна. Ціна нижча за ринкову не є конкурентною перевагою – це найчастіше перший і найбільш промовистий симптом проблеми. Бізнес, що приймає таку пропозицію без запитань, бере на себе весь ланцюг відповідальності.
Окремий напрям перевірки – фінансовий комплаєнс контрагента. Банки під час воєнного стану значно жорсткіше оцінюють операції клієнтів, а підозрілі транзакції можуть призводити до зупинення платежів, запитів щодо походження коштів або навіть розірвання банківського обслуговування. Тому перевірці підлягає не лише сам контрагент, а й характер його операцій, структура платежів, наявність статусу PEP у бенефіціарів та загальна економічна логіка співпраці. Якщо пояснити, навіщо укладається саме ця угода на саме таких умовах, складно навіть словами – це вже підстава замислитися.
Репутаційний аналіз замикає коло перевірки. Відгуки ринку, публікації в медіа, участь у публічних скандалах або антикорупційних розслідуваннях – усе це формує образ компанії, який неможливо побачити в жодному реєстрі. Іноді достатньо кількох хвилин пошуку, щоб виявити інформацію, яка повністю змінює оцінку потенційного партнера.
Висновок
Due diligence – це не параноя і не бюрократична надбудова для великих корпорацій. Це послідовний і здоровий підхід до ділової обачності, який у воєнних умовах набуває ще більшого значення. Більшість проблем, з якими стикається бізнес у відносинах із несумлінними контрагентами, виникає не через злий умисел, а через банальну недбалість на етапі перевірки.
Перевірка займає час і потребує зусиль. Але жоден з цих витрат не можна порівняти з тим, що коштує донарахований ПДВ, втрачений аванс, заблоковані рахунки або кримінальне провадження. Підприємства, що роблять due diligence системним стандартом – не разовим заходом, а обов’язковою частиною роботи з кожним новим контрагентом – просто рідше потрапляють у ситуації, з яких немає простого виходу. Найкращий результат будь-якої юридичної роботи – не перемога в суді, а відсутність потреби до нього звертатися.
Автор: Мазур Ірина,
адвокат з господарського права ЮК “Проктор”
Чи сподобався
вам цей матеріал?
Матеріали за темою

Огляд ринків

Огляд ринків

Огляд ринків

Огляд ринків

Огляд ринків










