КГС ВС розглянув справу щодо покладання відповідальності за зобов’язаннями боржника на засновника та керівника іншої юрособи

Господарський суд Миколаївської області ухвалив рішення у справі № 915/1624/16 про банкрутство ТОВ «ЖЕК «Соляні», яким відмовив у задоволенні заяви ліквідатора банкрута про притягнення до субсидіарної відповідальності засновників, керівників та заінтересованих осіб боржника, зазначає пресслужба ВС.

Так, Південно-західний апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про часткове задоволення заявлених ліквідатором банкрута вимог, поклавши субсидіарну відповідальність на засновника, керівника боржника, а також на засновника та керівника іншої юридичної особи.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зробив такі правові висновки:

«Вирішуючи питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб’єктом звернення (ліквідатором) і, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, потрібно брати до уваги також положення ч. 1 ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство.

На особу, яка отримала вигоду з протиправної (недобросовісної) поведінки керівника чи засновників боржника, поширюються правила субсидіарної відповідальності, за якими суб’єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (щодо масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, що не могло б утворитися в разі відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в тому числі принципу добросовісності.

Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування».

• Щодо розміру субсидіарної відповідальності: розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які згідно із законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства, за приписами абз. 1 ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
• Щодо ефективності обраного ліквідатором способу захисту інтересів боржника та кредиторів: не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності неналежність обраного ним способу захисту інтересів боржника та кредиторів з огляду на відсутність спростування (оскарження) відповідних дій (спростування презумпції правомірності правочину, оскарження ухвалених юридичною особою рішень тощо), оскільки визначальним у застосуванні цієї відповідальності з урахуванням правової конструкції ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство, ч. 2 ст. 61 КУзПБ є використання особою належних їй суб’єктивних прав на шкоду інтересам боржника та кредиторів, що призвело до неплатоспроможності боржника, а не спростування правомірності прийнятих нею рішень, вчинених дій та правочинів тощо.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 можна ознайомитися тут.