Суддя чи комп’ютер? Репліка до питання призначення арбітражного керуючого

21 вересня 2021, 20:34
15885 хвилин читати

У світі вже все придумано і опрацьовано, тільки не слід намагатись механічно переносити цей досвід у законодавство

  • Посилання скопійованоlink copied

Знову пожвавилась дискусія щодо автоматизованого відбору кандидата на призначення арбітражного керуючого у справі про банкрутство для виконання функцій розпорядника майна, керівника санацією чи ліквідатора.

З цього приводу також хотілося б висловитись із зверненням до двох аспектів такої дискусії. Це щодо (1) причин появи автоматизованого відбору кандидата та (2) природи правовідносин, що виникають у зв’язку з призначенням арбітражного керуючого у порушеній судовій справі.

В якості вступу необхідно зазначити, що призначення незалежної професійної особи для виконання функції організації здійснення судового провадження є необхідною подією у процесі розгляду справи про банкрутство. Разом з тим, це тільки один з етапів здійснення провадження у порушеній справі, причому він не є вирішальним і навряд чи можна назвати ключовим.

Рішення про впровадження автоматизованого відбору кандидата на призначення арбітражного керуючого у судовій справі в Україні було продиктовано необхідністю боротьби з корупцією.

Відомо, що вплив окремих осіб на арбітражного керуючого у справі про банкрутство виявився в країні практично непереборним, що заважало виконанню норм закону щодо забезпечення незалежності призначених професійних осіб у такій категорії справ.

Пригадується, ще при обговоренні питання обрання саме такого способу боротьби з так званими “контрольованими” арбітражними керуючими висловлювались сумніви щодо дієвості такої форми відбору і призначення ліцензованого арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Очевидно, один акт призначення незалежної особи не може гарантувати незалежність такої особи при виконанні ним протягом довгого строку визначених законом повноважень.

Мені як члену Цільової групи Всесвітнього банку з будування ефективних систем банкрутства не відомі міжнародні стандарти саме щодо здійснення відбору кандидатури із числа ліцензованих професіоналів для призначення у провадженні зі справи про банкрутство. Єдиним пов’язаним з цим правилом є те, що усі ключові рішення у справі про банкрутство після порушення провадження приймаються суддею. Разом з тим, треба зауважити, що такі рішення постановлюються відповідно до процесуальних законів з урахуванням особливостей спеціального законодавства, якщо вони є.

Для кращого розуміння того, що є об’єктом регулювання відповідними нормами закону необхідно звернутись до природи таких правових відносин.

Прийняття рішення про призначення спеціально визначеної законом особи для виконання специфічних функцій в судовому провадженні хоча і має зв’язок з правовим регулювання відносин неспроможності, однак, ці аспекти є окремим об’єктом регулювання. Це відбуваються за правилами, встановленими процесуальним законом.

Я би запропонував зазначений процес розглядати як дві окремі дії на цій стадії розгляду заяви про порушення судового провадження – це вибір кандидатури та призначення особи для виконання зазначених в законі функцій.

Також необхідно зауважити, що цивільний процес практично в усіх країнах світу базується на загальновідомих правилах. У справах про банкрутство навіть за наявності певної специфіки застосовуються базові принципи цивільного процесу. Ось кілька з відомих.

  1. Перший, ініціатор може подати разом з заявою про порушення судового провадження і клопотання.
  2. Друге, не можна позбавити учасника судового провадження права висловлюватись з приводу ведення процесу у передбачений законом спосіб. Це стосується і залучення до участі у судовому процесі визначних законом осіб.
  3. Третє, суд зобов’язаний розглянути, оцінити та висловитись з приводу заявленого клопотання.
  4. Останнє і найголовніше, усі рішення у судовому провадженні приймає суддя за правилами ведення судового процесу, у тому числі і з забезпеченням права будь-якого учасника бути заслуханим.

А так виходить, що у судовому процесі певну процесуальну дію, а саме пропонування кандидатури на призначення учасником у судовому провадженні виконує комп’ютер, суддя тільки його підписує. Чи у цьому полягає роль судді на цьому етапі?

Очевидно ні, однак, таке було можливе в Україні. Зрозуміло, міжнародні організації не мали аргументів проти, оскільки цим досягалась політична мета і розв’язувалась (мала розв’язуватись) головна проблема правосуддя – запобігання зовнішньому впливу.

Однак, для спрощення ситуації припустимо, оскаржується рішення суду про призначення арбітражного керуючого, а суддя, пояснюючи своє рішення каже, що насправді це не він приймав таке рішення – це зробив комп’ютер, а він як суддя був примушений законом його тільки підписати.

З точки зору цивільного процесу є певна неузгодженість в таких діях, у тому числі принципового характеру. Треба з’ясувати, чи є комп’ютер належною, припустимо, особою, наділеною правом ініціювати клопотання про призначення арбітражного керуючого для виконання визначених законом функцій? Очевидно, таким правом наділені тільки учасники судового процесу або учасники відповідних правових відносин при розгляді заяви. В усіх країнах світу, в яких існує законодавство про банкрутство і належний судовий процес, такі відносини регулюються на основі відомих міжнародних стандартах у сфері цивільного процесу.

Як вже зазначалось, у межах цивільного процесу є загальновідомі процедури, що відповідно ґрунтуються на загальних принципах. Так, ініціатор порушення судового провадження повинен мати право у заяві висловитись з приводу ключового елемента судового процесу у справі про банкрутство – участі у провадженні важливої особи, від якої буде залежати кінцевий результат. Головним тут є обрання особи, якій ініціатор, а потім й інші учасники провадження довіряють.

Можна додати, що це зазвичай зменшує ризики виникнення конфліктів у такому провадженні.

Вкажемо на те, що це сприяє підтримці здорової конкуренції у справі про банкрутство, що за своєю природою є колективною процедурою, а у цивільному процесі виконує ключову роль – забезпечення змагальності в судовому процесі. Здорової тому, що це відбувається відкрито за чітко встановленими правилами під керуванням та контролем суду, що включає і можливість оскарження прийнятого рішення.

У цьому контексті також не можна виключити і можливість ініціатора клопотання запропонувати суду призначити одного арбітражного керуючого із кількох запропонованих кандидатур.

Мабуть, слід нагадати, що міжнародні організації рекомендують призначати адміністратора у судовій справі як можна скоріше, оскільки від цього залежить успішне виконання його основної функції – збереження майна неспроможного боржника.

Важливо також зазначити, що суд повинен розглядати клопотання і про усунення та заміни адміністраторів у справі про банкрутство (професійної особи) від виконання відомих функції у конкретному провадженні на будь-якій стадії провадження. Однак, це також має відбуватись за правилами цивільного процесу.

Відомі країни, де за відсутності клопотань сторін суд сам призначає адміністратора із списку, який веде суд. У певних країнах зазвичай таке відбувається у тих справах, де майна взагалі немає, а закон вимагає участі ліцензованого професіонала. Крім того, таке виконує ще й іншу функцію – у справах, де не буде винагороди за відсутності майна, знайти бажаючих виконувати функції арбітражного керуючого малоймовірно. Тут необхідно сказати, що в окремих країнах у таких ситуаціях ці функції виконують адміністратори, послуги яких оплачує держава, як варіант, вони можуть бути державними службовцями.

Вирішення таких проблем може бути й іншим.

Є юрисдикції, в яких в усіх справах про банкрутство призначаються тимчасовий адміністратор для вчинення невідкладних дій зі збереження майна боржника.

Постійний адміністратор призначається із кандидатур, запропонованих учасниками судового провадження на подальших етапах розгляду справи про банкрутство.

На завершення зазначимо, що у світі вже все придумано і опрацьовано, достатньо тільки подивитись навкруги та обрати найкращій варіант. Видумування свого унікального підходу не зовсім виглядає оптимальним вирішенням конкретної проблеми. Це про автоматизований відбір кандидата.

Тим більше, в нашій країні вже були схожі приклади, які закінчувались фіаско. Достатньо згадати судову реформу із запровадженням громадського контролю шляхом створення громадської ради доброчесності. Це було представлено як нововведення, якого ніде немає у світі. Як відомо, закінчилось це спаплюженням гарної ідеї, яка, може, не була достатньо обґрунтована теоретично і точно не належно виписана в законі.

Одна рекомендація: треба читати міжнародні документи, в яких зібрані вироблені протягом десятиліть працюючі юридичні механізми, і вивчати досвід інших країн, але при цьому не намагатись цей досвід переносити у законодавство механічно.

Автор: Бірюков Олександр, д.ю.н., радник Юридичної групи LCF

Редакція Борг.Експерт може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за зміст
матеріалів в розділі «Думки експертів» покладається на авторів текстів.

Не пропустіть важливе!
Підписуйтесь та отримуйте дайжест новин

Щоденно чи щотижня – обираєте ви!

Долучайтесь до професійної спільноти borg.expert

Матеріали за темою

Арбітражна практика

Статті • Стягнення боргiв
В першу чергу керівник повинен оцінити стан свого підприємства – провести інвентаризацію та аналіз фінансово-господарської діяльності

Арбітражна практика

Статті • Стягнення боргiв
Ліквідатори "Богдан Моторс" передали автівки Збройним Силам України

Арбітражна практика

Статті • Стягнення боргiв
Процес виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, стає проблемним

Арбітражна практика

Статті • Стягнення боргiв
Письмові запити, паперові форми відповідей та біганина продовжують бути основними складовими процесу розшуку прихованих активів недобросовісних боржників

Арбітражна практика

Статті • Стягнення боргiв
Законодавством передбачено два види процесуального правонаступництва – універсальне та сингулярне

Арбітражна практика

Статті • Стягнення боргiв
Запропоновані зміни до частини 6 статті 30 Кодексу з процедур банкрутства вносять правову невизначеність у відносини, які і без того не врегульовані з достатньою чіткістю