«Запоріжсталь» може зупинити до половини потужностей через нові обмеження ЄС

Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» може зупинити близько половини виробничих потужностей через посилення торговельних обмежень Європейського Союзу та перейти до збільшення випуску чавуну-напівфабрикату, який не підпадає під квоти на імпорт сталі.

За його словами, нові умови можуть змусити підприємство скоротити виробництво сталевої продукції з вищою доданою вартістю. Наслідком такого рішення може стати простій близько 50% потужностей комбінату, а компанії доведеться шукати можливості для переведення частини працівників на інші виробничі дільниці.

«Тепер ми бачимо, що ситуація докорінно змінюється. Замість підтримки з боку ЄС ми стикаємося з обмеженнями», — заявив Мироненко.

ЄС майже вдвічі скоротив квоти на сталь

Нові правила Європейського Союзу набули чинності 1 липня 2026 року та передбачають майже дворазове скорочення річних квот на безмитний імпорт сталі. На продукцію, що постачається понад встановлений обсяг, застосовується мито у розмірі 50%.

Додатковим фактором тиску для українських металургів залишається механізм вуглецевого коригування імпорту CBAM.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році ЄС тимчасово скасував низку торговельних обмежень для українських товарів. За оцінкою Мироненка, це рішення допомогло «Запоріжсталі» та іншим підприємствам галузі підтримувати стабільність виробництва в умовах війни.

Тепер комбінат може частково переорієнтуватися зі сталевої продукції на чавун, для якого відповідні квоти ЄС не діють.

Логістика додає до вартості сировини $30–40 за тонну

Європейські обмеження стали додатковою проблемою для галузі, яка вже працює в умовах ускладненої морської логістики, російських атак та зростання транспортних витрат.

Через фактичне блокування чорноморського коридору «Запоріжсталь» змушена імпортувати коксівне вугілля через інші європейські порти. За словами Мироненка, така логістика додає близько $30–40 до вартості кожної тонни сировини.

Додатковий тиск створює заплановане зростання внутрішніх тарифів на вантажні залізничні перевезення для виробників на 30%.

У результаті собівартість української металургійної продукції зростає, а підприємствам стає складніше конкурувати на зовнішніх ринках із виробниками з Туреччини, Китаю та країн ЄС.

Російські атаки збільшують витрати підприємства

Ще одним критичним фактором залишаються російські удари по промисловій інфраструктурі. Остання атака на «Запоріжсталь» призвела до загибелі семи працівників та тимчасового припинення роботи підприємства.

Регулярні удари створюють додаткові витрати через необхідність зупиняти виробничі процеси, а потім повторно запускати обладнання. За словами Мироненка, атаки Росії на активи «Метінвесту» вже завдали суттєвої шкоди виробничим потужностям групи.

На тлі війни та погіршення економічних умов під питанням залишається і довгострокова модернізація підприємств «Метінвесту». Розрахований на 15 років план інвестицій обсягом $8 млрд передбачав повний перехід групи до виробництва «зеленої» сталі, однак реалізацію такого проєкту під час війни Мироненко назвав нереалістичною.