Банкрут “за власним бажанням”, або Судові стратегії “Проскану” як не відповідати за боргами

Козлов Сергій
11 листопада 2021, 11:03
1936 хвилин читати

У читача може виникнути питання – для чого подавати одні і ті ж самі заяви кожного тижня, свідомо знаючи, що їх повернуть?

  • Посилання скопійованоlink copied

Спостерігаючи за судовими перипетіями між “Сканією” та “Просканом”, неодноразово звертав увагу на те, наскільки емоційно та завзято власник останнього систематично стверджував, що він “ніким не визнаний банкрутом”.

Тож озброївшись загальнодоступними судовим (ЄДРСР) та мінюстівськими реєстрами, та маючи певну обізнаність з судовими справами ТОВ “Проскан”, вирішив розібратися у питаннях “неспроможності” цієї фірми.

Перша судова справа з банкрутства “Проскану” була відкрита в травні 2019 року. Варто відзначити, що з моменту відкриття провадження не минуло і 10 днів, як Просканом, за старою доброю традицією, було заявлено відвід судді (якщо згадувати спір зі Сканією, то подібні відводи заявляються іноді по 3 рази за одне засідання). Після кількох переносів, у червні було визнано грошові вимоги кредитора в розмірі 77 859 387 грн. та введено процедуру розпорядження майном. Ухвала була оскаржена Просканом до апеляційного суду, який, враховуючи звернення Проскану із заявою про відстрочення виконання рішення, відмовив у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ “Проскан”.

В 2020 році кредитор вдруге звернувся із заявою про банкрутство. 4 лютого 2020 року відбулося відкриття провадження і призначено розгляд заяви на 24.02.2020. Але 24 лютого жодного засідання не відбулося і аж через 2 місяці після того, 23 квітня суддя призначає засідання вже на 25 травня. Але і 25 травня засідання не відбулося через те, що ухвалу суду про відкриття провадження ТОВ “Проскан” оскаржив до апеляційної інстанції (це незважаючи на те, що така ухвала взагалі не може бути оскаржена). Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що ухвала оскарженню не підлягає та відмовив Проскану у відкритті апеляційного провадження.

Що робить “Проскан”? Все вірно, оскаржує ухвалу, яка не підлягає оскарженню вже до касаційної інстанції. Верховний суд вкотре засвідчує правове невігластво представників Проскану та відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Що далі робить “Проскан”? А от тут уже не здогадаєтесь… “Проскан” ВДРУГЕ звертається зі скаргою до того ж таки касаційного суду, де отримує чергову відмову у відкритті провадження. Таким чином, за півроку в справі не було проведено жодного (!) засідання через свідомі та зухвалі зловживання своїми процесуальними правами зі сторони ТОВ “Проскан”. І вже коли всі ухвали, які не оскаржуються, були оскаржені, здавалося б, справа мала зрушити з місця, але, на жаль, ні…

Ще через 2 місяці, у вересні 2020 року, суддя призначає засідання на 9 листопада. Вже очікувано, що жодного засідання в листопаді не відбувається і 2 грудня засідання призначають на 14.12.2020. Мабуть, вже не варто згадувати, що і 14 грудня жодного засідання не відбулося і в січні 2021 року воно було призначено на 17 лютого.

Виглядає парадоксально – чи не так? Кредитор, у якого ТОВ “Проскан” позичив 4 млн. євро і який не отримав назад жодної копійки, цілком законно хоче повернути свою власність, але протягом більше ніж року після звернення до суду у справі не було проведено ЖОДНОГО судового засідання. Навіть більше того, 24 березня заяву кредитора було залишено без розгляду, через нібито відсутність повноважень у підписанта. При цьому показовим індикатором корупційності тут виступає те, що текст ухвали суд оприлюднив лише через 2 місяці після оголошення, а саме – 24 травня, тобто коли сплили всі можливі строки на оскарження. У цьому легко переконатися, аналізуючи дані реєстру судових рішень.

Наразі справу переглядає апеляція, де також безліч разів були переноси засідань і змінювався склад суду, а зважаючи на досвідченість ТОВ “Проскан” у затягуванні розгляду справ, думаю, не варто чекати на швидкий розгляд апеляційної скарги кредитора.

Вищеописане виглядає зрозумілим з точки зору ТОВ “Проскан”, адже навряд чи боржнику хочеться віддавати позичені кошти, тож затягування процесів з використанням усіх доступних механізмів та ресурсів напевне є очевидною стратегією. Однак така стратегія точно потребує постійних фінансових вливань, а прощатися з грошима Проскан не дуже полюбляє. Тож мушу відзначити, що є підстави вважати, що в даних реаліях Проскан обрав для себе інших шлях, відомий як “контрольоване банкрутство“. Ми залишимо поза увагою незаконність таких діянь, зрештою “Проскан” ніколи не був помічений в “грі за правилами”, звернемо лише увагу на певні факти, які свідчать про те, що товариство намагається ініціювати власне банкрутство третьою, підконтрольною особою, з тим, щоб впливати та керувати цим процесом.

Тож перейдемо до фактів. На мережевому ресурсі Судової влади України, за назвою “Проскан” можна знайти кілька ініційованих у жовтні судових справ, нас цікавлять саме ці:

Тобто, починаючи з жовтня, певний кредитор систематично, кожного тижня подає в Господарський суд м. Києва заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Проскан”. При цьому, не сплачуючи за відповідними заявами судового збору та не надаючи інших необхідних документів.

Очевидним є те, що такі заяви судді залишають без руху. Зокрема, заява від 06 жовтня була повернута заявнику через брак документів стосовно підписанта. Аналогічна доля спіткала заяву від 12 жовтня.

А ось з заявою, поданою 20 жовтня, виявилося дещо цікавіше… За автоматичним розподілом вона потрапила до судді Мандичева Д.В., який напевне був налаштований не так радикально і не повернув заяву заявнику, а лише залишив без руху через несплату судового збору та суми авансу винагороди арбітражному керуючому. І вже за кілька днів, суддя відкрив провадження, призначив потрібного арбітражного керуючого та 03 листопада відкрив провадження у справі про банкрутство (без жодних заперечень чи оскаржень з боку Проскана). Досить швидко, враховуючи багаторічні перипетії з відкриттям справ та проведенням (а радше сказати “не проведенням”) засідань за зверненнями дійсних кредиторів, про які згадувалося на початку.

У читача може виникнути питання – для чого подавати одні і ті ж самі заяви кожного тижня, свідомо знаючи, що їх повернуть? А відповідь тут доволі проста – у судах України діє система автоматизованого розподілу справ між суддями. Тобто, подаючи будь-яку заяву до суду заявнику заздалегідь невідомо, до якого саме судді заява потрапить на розгляд, оскільки суддю призначає спеціальна програма за унікальним алгоритмом. Але як же діяти, коли в суді вже є лояльний суддя, готовий прийняти необхідне рішення? Адже не факт, що бездушна система авторозподілу призначить “потрібного” суддю… Ось, власне, за таких умов і з’являються “потрібні” заявники, які демонструють власні корупційні напрацювання, – просто подаються однакові заяви, які суд не розглядатиме до усунення певних недоліків і вже потім, в залежності від того, чи потрапить справа до “потрібного” судді, заявник вирішує, усувати недоліки чи продовжувати цю “рулетку” до досягнення потрібного результату.

Коли ж “зорі сходяться” у потрібну конфігурацію, заявник виконує вимоги суду, сплачує необхідні кошти, і провадження у справі відкривається та призначається її розгляд. “Проскан” при цьому, на відміну від усталеної практики попередніх років, коли заяви подавалися банківською установою, жодним чином не оскаржує ухвалені судом рішення і цілком згоден з ними.

Підозри у контрольованому банкрутстві – це серйозно. І простою констатацією припущення тут не обійтись. Тож пропоную разом уважніше придивитися до кредитора, який так дивно, але при цьому завзято та систематично ініціює процедуру банкрутства ТОВ “Проскан”.

З ухвали суду ми бачимо, що це ТОВ “Гарнер” (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. С. Москаленка, 16 Г, ідентифікаційний номер 39863240). Пошук у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб показує, що єдиним засновником, керівником та кінцевим бенефіціаром ТОВ “Гарнер” є такий собі Адаменко Дмитро Васильович. Крім власне ТОВ “Гарнер” історія бізнес активності Дмитра Васильовича дозволяє стверджувати, що він був керівником та засновником ще однієї компанії у Броварах, а саме – ТОВ “Мирові теплові технології”.

І ось власне тут, своєрідною “вишенькою на торті” є те, що як вдалося дізнатися із судового засідання у справі між Просканом і Сканією, саме із зазначеним ТОВ “Мирові теплові технології” 01 вересня 2021 року ТОВ “Проскан” уклало договір оренди приміщень (740 кв.м.) на вкрай пільгових для ТОВ “Проскан” умовах, як відсутність орендної плати та ін. Такому щастю будь-хто позаздрить – знайти такого лояльного орендодавця, який безоплатно дає в оренду 740 кв.м. та ще й готовий відновити платоспроможність у рамках процедури банкрутства.

Співпадіння? Не думаємо. Бо коли такий “лояльний” орендар, ще й водночас – й твій кредитор, то тут вже однією лояльністю ситуацію не пояснити.

Тож слідкуємо далі за “рухами” судових стратегій “Проскану”, але вважаю що за ними не завадило б також прослідкувати Державному бюро розслідувань та Бюро економічної безпеки.

Джерело

Новини за темою

Не пропустіть важливе!
Підписуйтесь та отримуйте дайжест новин

Щоденно чи щотижня – обираєте ви!

Долучайтесь до професійної спільноти borg.expert

Матеріали за темою

Реальний сектор

Статті • Банкрутство
Сам факт тиску на суд є неприпустимою поведінкою. В поєднанні з масованою інформаційною атакою – тим більше

Реальний сектор

Статті • Банкрутство
Скасовані всі арешти та обтяження, які були накладені судом в рамках процедури банкрутства

Реальний сектор

Статті • Банкрутство
Найбільше прибутку приносять позови проти великих боржників

Реальний сектор

Статті • Банкрутство
Про те, як в Україні вчяться знімати «корпоративну вуаль» із недобросовісних боржників, йшлося під час третього дня засідань ІІ онлайн-марафону «Реструктуризація та банкрутство»