Закон про зміни щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті: які новації

23 квітня 2021 року набрав чинності Закон України № 1381-IX від 13 квітня 2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», спрямований на захист та відновлення платоспроможності позичальників (фізичних осіб), які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, шляхом їх реструктуризації, зазначає Нотаріальна палата України.

Так, розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 7, відповідно до якого обов’язковій реструктуризації на вимогу позичальника підлягають зобов’язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (незалежно від дати укладення договору), які відповідають наступним критеріям:

1. Зобов’язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі:

• наявності станом на день набрання чинності Законом будь-якого непогашеного грошового зобов’язання (простроченого грошового зобов’язання та/або грошового зобов’язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв’язку з виконанням ним зобов’язань позичальника;
• відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов’язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв’язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв’язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації.

2. Виконання зобов’язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об’єктів житлового фонду (далі – житлове нерухоме майно), або об’єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об’єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку – 250 квадратних метрів, для садового будинку – 250 квадратних метрів, для земельної ділянки – площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.

Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:

• предмет іпотеки – житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
• у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки – об’єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
• предмет іпотеки – нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
• предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
• предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).

Також Закон визначає спеціальні строки для подання заяв спадкоємцями та у випадку судових спорів:

• у разі смерті позичальника (або особи, до якої перейшли права та обов’язки позичальника) заяву може подати спадкоємець або особа, до якої перейшли права та обов’язки позичальника, протягом 2 місяців з дня одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину;
• у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов’язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов’язань за яким подається заява, та/або права та обов’язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов’язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу 3-місячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше 2-х місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі;
• у разі залучення позичальника (особи, до якої перейшли права та обов’язки позичальника) у встановленому законодавством порядку до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у період, що припадає на 3-місячний строк з дня набрання чинності цим пунктом, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу 3-місячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше 2-х місяців з дня завершення такого залучення.

За наявності поважних причин (хвороба, перебування за межами території України тощо) неподання у встановлені строки заяви про проведення реструктуризації, кредитор за клопотанням позичальника має право подовжити строк подання заяви про проведення реструктуризації на 2 місяці.

Крім того, у разі визнання судом поважними інших причин неподання заяви про проведення реструктуризації протягом 3-місячного строку з дня набрання чинності цим пунктом суд може встановити інший строк для подання заяви. Порядок подання такої заяви та порядок реструктуризації визначаються пунктом 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Підпункт 17 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що дія іпотечних договорів та договорів застави, укладених з метою забезпечення договорів, зобов’язання за якими реструктуризовані відповідно до цього пункту, продовжується без нотаріального посвідчення до дати виконання позичальником зобов’язань за договором. Відповідно до пункту 3 Закону, упродовж строку, передбаченого Законом для подання заяви про проведення відповідно до пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризації (за загальним правилом цей строк закінчується 23 липня 2021 року) та упродовж 60 днів після закінчення зазначеного строку забороняється:

• примусове звернення стягнення (відчуження без згоди власника) на предмет іпотеки, що є забезпеченням виконання зобов’язань, які підлягають реструктуризації на підставі заяви про проведення реструктуризації;
• набуття іпотекодержателем на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі у власність предмета іпотеки, що є забезпеченням виконання зобов’язань, які підлягають реструктуризації на підставі заяви про проведення реструктуризації;
• продаж іпотекодержателем третій особі на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі предмета іпотеки, що є забезпеченням виконання зобов’язань, які підлягають реструктуризації на підставі заяви про проведення реструктуризації.