Врахування фактору часу в оплаті арбітражного керуючого матиме сумні перспективи – Олександр Бондарчук

Арбітражному керуючому нічого не заважає отримувати погодинну оплату за свої послуги, як і адвокату. Зробити розрахунки і подати їх на затвердження не складає проблеми, але виникає питання: чого ми хочемо досягти такими змінами, навіщо вигадувати черговий процесуальний велосипед?

Таку реакцію на запропоновані народними депутатами зміни до частини 6 статті 30 Кодексу з процедур банкрутства, які вимагають при затвердженні судом звітів арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди враховувати фактичний обсяг часу, витрачений на виконання ним обов’язків у справі, висловив на своїй сторінці у фейсбуці адвокат з питань банкрутства, арбітражний керуючий, в.о. голови Національної асоціації арбітражних керуючих Олександр Бондарчук.

«Стверджував раніше і переконаний досі, що розгляд та затвердження зборами чи комітетом кредиторів, а також судом розрахунків фактичного обсягу часу, витраченого арбітражним керуючим на виконання обов’язків у справі – це зайва витрата часу й ресурсів!», – наголошує він.

На думку очільника НААКУ, головним в оцінюванні роботи арбітражного керуючого є доведення повноти його дій у відповідний період та їх результативність, а головним для кредитора в процедурі банкрутства є повернення його коштів! Отже, чи має принципове значення фактор часу, коли кредитору в результаті проведення процедур банкрутства повернуті його кошти?

«Не здивуюся, якщо наступним кроком з реалізації ідеї про врахування фактичних обсягів часу, витрачених арбітражним керуючим на виконання обов’язків у справі, стане вимога застосування чогось на кшталт фітнес-браслетів та нагрудних відеокамер при проведенні процесуальних дій))) Це, звичайно, жарт, але справа подальшого «удосконалення» звітності арбітражного керуючого може призвести до абсурду…», – звертає він увагу на сумні перспективи.

Але головна вада запропонованих змін, вважає практик, полягає в тому, що наразі, немає жодної чітко встановленої процедури, як саме арбітражний керуючий рахувати «витрачені» години (в тому числі з точки зору методології). Немає й процесуальних норм, які б вказували, скільки часу має витрачати арбітражний керуючий на ту чи іншу процедуру. Тобто, неможливо перевірити, чи не забагато годин він нарахував собі.

«І тепер прогнозуємо ситуацію: завершена ліквідаційна процедура, арбітражний керуючий подає звіт про свою роботу – і суддя першої інстанції погоджується з викладеними «людино-годинами». Натомість, в апеляції рахують інакше (цілком можуть, адже жодного нормативного акту в цій царині немає). А, якщо вже комусь з невдоволених вдасться обійти «фільтри» касації – то ці ж години точно будуть пораховані ще в інший спосіб. В результаті, замість завершеної процедури АК матимемо ще 1-2 роки судових походів», – зазначає Олександр Бондарчук.

Він не впевнений, що такий розвиток подій сподобається кредитору, і нагадує, що у кредитора, який не задоволений роботою арбітражного керуючого, завжди є на озброєнні дієвий процесуальний механізм – він подає заяву з обґрунтуванням, на яку суд обов’язково має відреагувати.