Вартість морських перевезень зросла до 90% через атаки на порти Великої Одеси

Атаки на порти Великої Одеси спричинили різке подорожчання морських перевезень та суттєво змінили ситуацію на фрахтовому ринку. Учасники галузі зазначають, що вже протягом кількох днів після початку обстрілів вартість доставки вантажів почала стрімко зростати, однак це не вирішило головної проблеми — небажання судновласників працювати в українських портах.

Як розповіла операційна менеджерка Avalon Shipping Катерина Кононенко, перша реакція ринку проявилася практично одразу.

Якщо до обстрілів невеликі партії вантажів до Єгипту перевозили за ставкою 28–29 доларів за тонну, то вже через три дні фрахтувальники погоджувалися платити 43–44 долари. На піку ажіотажу окремі судновласники пропонували ще вищі тарифи, оскільки частина експортерів була змушена виконувати контрактні зобов’язання після призупинення роботи глибоководних портів.

Подібну тенденцію підтверджують і на дунайському напрямку. За словами засновника Marelis Navigation S.A. Костянтина Соболя, лише за останні два тижні ставки на перевезення з Ізмаїла суттєво зросли майже на всіх популярних маршрутах.

Як змінилися ставки фрахту

За даними учасників ринку, нині перевезення з Ізмаїла коштує:

• до Мармурового моря — 35–40 доларів за тонну замість 28 доларів;
• до Мерсіна — 40–47 доларів замість 33 доларів;
• до Лівану — 42–48 доларів замість 34 доларів;
• до Єгипту — 43–55 доларів за тонну замість 35 доларів для партій обсягом 5–7 тис. тонн.

Найбільше зростання зафіксовано саме на єгипетському напрямку, де вартість перевезень на окремі партії майже подвоїлася.

Воєнні ризики переважають фінансову вигоду

Втім, учасники ринку наголошують, що проблема полягає не лише у стрімкому зростанні вартості перевезень.

За словами Костянтина Соболя, чимало судновласників, які спочатку погоджувалися працювати за вже підвищеними ставками, згодом відкликали свої пропозиції. Причиною стали високі воєнні ризики та небажання направляти судна до українських портів навіть за значно вищу оплату.

Експерти зазначають, що ситуація свідчить про те, що фінансові стимули більше не є визначальним фактором для судноплавних компаній. Поки зберігається загроза нових атак на портову інфраструктуру, доступність флоту для українського експорту залишатиметься обмеженою, а логістичні витрати — високими.