У Франції ухвалили закон про «цифрове сутенерство» на OnlyFans

Сенат Франції ухвалив закон проти «цифрового сутенерства», спрямований на боротьбу з експлуатацією моделей на платформах OnlyFans, MYM та інших. Під час парламентських дебатів текст радикального законопроєкту був суттєво переписаний, і фінальна версія виявилася значно м’якшою, ніж очікувало суспільство.

Йдеться про новий вид злочинності, що з’явився в інтернеті: агенції або менеджери, що «працюють» як посередники. Вони знаходять молодих жінок і чоловіків, зазвичай віком від 25 до 35 років, допомагають їм пройти складну верифікацію на сайтах, але потім забирають повний доступ до акаунтів.

За словами сенаторки від партії «Республіканці» Марі Мерсьє, «проституція неповнолітніх та молоді у Франції набуває тривожних масштабів», а нестабільне становище студентів змусило багатьох молодих людей «публікувати сексуальні зображення на платформах, аби підзаробити на життя». Вона також зауважила, що посередники «обіцяють своїм моделям фінансову незалежність» та «безпечну діяльність у своїй спальні, по той бік екрану», проте «реальність за лаштунками набагато брудніша», зокрема, це стосується «неповнолітніх», «згоди, яку іноді отримують через домагання» та «все частіше нездорових або насильницьких зображень і відео».

«Нашою метою є не самі моделі. Я націлююся на бізнес-ланцюжок цих чоловіків — зазвичай віком від 20 до 30 років, — які заробляють купу грошей за рахунок цих молодих жінок, чиї життя руйнуються. Те, що спочатку здається дуже м’яким, зрештою стає схожим на пекельну пастку, що закривається. Молоді жінки зрештою опиняються майже під повним контролем. Менеджер просить їх створювати дедалі більше контенту, і дедалі жорстокішого», — розповіла вона у коментарі Euronews.

Такі посередники часто забирають до 80–90% прибутку, шантажують моделей публікацією особистих фото та самі ведуть переписки з клієнтами від імені авторок та авторів контенту. Згідно зі звітом Сенату, близько 30% творців контенту у Франції представляють агенти.

У початковій версії документ мав прирівняти будь-яке збагачення на цифровій експлуатації до класичного сутенерства. Проте Сенат пом’якшив формулювання, аргументувавши це тим, що проституція передбачає фізичний контакт. Оскільки сексуальні послуги онлайн надаються дистанційно, вони не підпадають під юридичне визначення проституції. Як наслідок, онлайн-посередники та платформи фактично уникли суворого покарання за сутенерство — тепер їх можна буде судити лише за умови доведених примусу, маніпуляцій чи погроз, що значно важче реалізувати на практиці.

Феміністичні організації вже виступили проти цієї пропозиції. Зокрема, речниця асоціації Osez le féminisme Селін Пікес заявила, що голосування за цей законопроєкт стане «марною тратою часу».

«Ми взагалі не зрозуміли суті: визначення сутенерства мало бути узгоджене, незалежно від того, чи відбувається воно онлайн, чи офлайн. Тепер додаються такі фактори, як примус або погрози, що зробить текст повністю неефективним. Це свідчить про брак розуміння того, як працює проституція», — сказала вона.