Танкери «тіньового флоту» Путіна масово здають на металобрухт

Російський «тіньовий флот» танкерів, створений для обходу санкцій та експорту нафти в обхід міжнародних обмежень, стрімко скорочується. Старі судна, куплені РФ за завищеною ціною на «сірому» ринку після початку повномасштабної війни проти України та запровадження нафтового ембарго, тепер фізично відпрацьовують свій ресурс і перетворюються на металобрухт.

За даними S&P Global, середній вік таких танкерів сягає 20 років, і близько 60% флоту старші за 20 років. Власники — невеликі підставні компанії, які не мають можливості купувати нові судна чи якісно обслуговувати існуючі.

Після кількох років експлуатації «в тіні» більшість цих кораблів технічно зношені та становлять ризики для мореплавства, підкреслює у статті для Politico дослідниця Атлантичної ради Елізабет Броу.

Перші жертви зношеності: скандальний танкер Eagle S розібрали в Туреччині

У листопаді в турецькому порту Аліага почали утилізацію танкера Eagle S, якому у 2023 році приписували пошкодження підводних кабелів у Фінській затоці та наявність шпигунського обладнання на борту. Судно, віком 19 років, ходило під прапором Островів Кука і з 2023 року перевозило російську нафту.

Його історія стала символом занепаду російського тіньового флоту: аварійність, старість і санкційний статус роблять такі судна практично непридатними для подальшої експлуатації.

Тіньовий флот: сотні застарілих суден та страхові ризики

Згідно з оцінками S&P Global:

• до 80% танкерів з російською нафтою не мають міжнародного страхування P&I;
• 561 танкер дедвейтом майже 50 млн тонн регулярно перевозить російську нафту;
• ще 193 судна (майже 33 млн тонн) працюють між підсанкційними напрямами — Росією, Іраном, Венесуелою.

Багато з них вже давно перевищили безпечний термін служби — це «ржаві корита», які працюють обмежений час і швидко виходять з ладу. За офіційною статистикою, лише у 2024 році було утилізовано 409 кораблів.

Проблеми з утилізацією: санкції ускладнюють продаж

Продати такі судна легально майже неможливо. Більшість операцій з металобрухтом відбуваються у доларах США, а підсанкційні компанії не можуть проводити подібні транзакції.

Через це виник «тіньовий ринок утилізації»: власники змушені продавати судна з великим дисконтом, а розрахунки, за припущеннями аналітиків, відбуваються або в недоларових валютах, або навіть у криптовалюті.

Більшість утилізацій припадає на країни Південної Азії — Індію, Пакистан і Бангладеш, де процеси відбуваються з низьким рівнем безпеки та високими екологічними ризиками. Лише частина суден потрапляє на незалежні та безпечні майданчики у Данії, Норвегії й Нідерландах.

Що пропонують на Заході

Елізабет Броу вважає, що західні уряди могли б використати ситуацію для посилення санкційного контролю. Вона пропонує дозволити власникам таких суден офіційно здавати їх на утилізацію в обмін на:

• повну інформацію про структуру тіньового флоту,
• дані про маршрути та схеми обходу санкцій,
• зобов’язання припинити участь у цьому бізнесі.

Це дозволило б зменшити масштаби тіньового флоту, перекрити нелегальні логістичні схеми та посилити ефективність санкцій проти Росії.

Через війну, санкції та технічний знос російський тіньовий флот переживає стрімкий спад. Танкер за танкером відправляються на металобрухт, а РФ змушена шукати нові схеми і дедалі глибше занурюється у теневі операції. Це створює додаткові вразливості для російської економіки та логістики експорту нафти — однієї з останніх lifeline для режиму Путіна.