Світ стоїть перед продовольчим шоком: інвестори недооцінюють ризики тривалого дефіциту добрив

Світові ринки поки що не повною мірою заклали у ціни ризики тривалих перебоїв у постачанні енергоносіїв і критичних ресурсів, які вже починають трансформуватися у загрозу для аграрного сектору та глобальної продовольчої стабільності.

Ключовим фактором виступає ситуація навколо Ормузької протоки, через яку проходить значна частина світових потоків енергоносіїв. За оцінками трейдерів, навіть часткові перебої у постачанні скрапленого природного газу вже призводять до структурних зрушень: промисловість скорочує споживання, а виробництво добрив починає просідати.

Керівник напряму СПГ у Vitol Пабло Галанте Ескобар прямо вказує на системну проблему: скорочення доступності добрив неминуче означає зниження врожайності, а отже — зростання цін на продукти вже у найближчих сезонах. За його словами, близько 40% падіння попиту на газ пов’язане саме із зупинкою або скороченням роботи промислових підприємств, серед яких і виробники добрив, для яких природний газ є базовою сировиною, зокрема для виробництва аміаку.

Паралельно з енергетичними обмеженнями розгортається логістичний ефект другого порядку. Через переорієнтацію потоків нафти — зокрема, активніше використання постачань із Мексиканської затоки США — різко зросло навантаження на Панамський канал. У результаті танкери, які перевозять нафту, фактично витісняють суховантажі, що транспортують зерно.

Як пояснює керівниця напряму аналізу ринку суховантажів у Clarksons Луїза Фолліс, судна з менш маржинальними вантажами змушені чекати до 40 днів для проходу каналу, тоді як нафтові танкери платять мільйони доларів за пріоритет. Це вже призвело до різкого подорожчання перевезень: на окремих маршрутах ставки фрахту для зерна зросли на 50–60%.

Втім, навіть ці сигнали поки що не повністю відображені у ринкових цінах. У Louis Dreyfus Company вказують, що інвестори виходять із припущення короткостроковості конфлікту, тоді як реальні ризики мають значно довший горизонт. Директор з управління ризиками компанії Віджай Чакраварті наголошує, що навіть пів року таких перебоїв можуть вплинути на врожай уже у 2027 році.

Додатковим фактором тиску стає конкуренція за ресурси. Наприклад, сірка, необхідна для виробництва добрив, дедалі частіше спрямовується у більш прибуткові сегменти промисловості, зокрема у виробництво міді, що ще більше обмежує можливості аграрного сектору.

Попри те, що глобально дефіциту зерна наразі немає, ризики можуть реалізуватися через поведінку самих держав. У разі зростання невизначеності уряди починають накопичувати запаси, що скорочує доступну пропозицію на світовому ринку і створює додатковий тиск на ціни — особливо для країн, залежних від імпорту.

Таким чином, енергетичні перебої, логістичні вузькі місця та конкуренція за ресурси вже формують багаторівневий ризик, який із часовим лагом може трансформуватися у повноцінну продовольчу кризу, тоді як ринки поки що продовжують діяти в логіці короткого шоку, ігноруючи довгострокові наслідки.