Проблема невизначеності строків ліквідаційної процедури: які моменти

Дехто може вважати, що проблеми невизначених строків ліквідаційної процедури не існує: якщо необхідно продовжити ліквідацію, ліквідатором подається відповідне клопотання з аргументуванням причин необхідності задоволення клопотання та наведенням обставин, які не дозволили в повному та достатньому обсязі вчинити всі дії для задоволення вимог кредиторів; за результатом розгляду клопотання судом виноситься ухвала про задоволення клопотання та ліквідація продовжується в рамках строку, визначеного Кодексом, повідомляє Правова Константа.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції станом на 19.01.2013 передбачав, що строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як в наступних редакціях Закону, так і у Кодексі така норма була відсутня. Заміну іншою кореспондуючою нормою також не було здійснено. Відтак, арбітражні керуючі досі направляють клопотання про продовження строку повноважень ліквідатора за аналогією Закону в редакції 2013 року. До сьогоднішнього дня суди йдуть назустріч необхідності ліквідаторів у часі для оскарження спірних правочинів, формуванні ліквідаційної маси та її реалізації, аби в найбільш повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів. Проте, відсутність правового врегулювання процедури продовження строків ліквідаційної процедури зачіпає не лише арбітражних керуючих.

Наслідком здійснення будь-якої роботи є необхідність оплати праці. Аналогічна процедура стосується і діяльності арбітражного керуючого, яка закріплена у статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства. Окрім того, відповідно до частини 3 статті 61 Кодексу, виплати кредитора у порядку черговості здійснюються після оплати витрат, пов’язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого. Тобто, оплата грошової винагороди арбітражного керуючого здійснюється позачергово.

Враховуючи те, що ліквідаційна процедура не може в повному обсязі погасити всі вимоги кредиторів, завданням кредитора на завершаючому етапі ліквідації є максимальне зменшення суми грошової винагороди. На практиці, одним з аргументів, які використовують кредитори, є заперечення щодо періоду, за який ліквідатору необхідно сплатити грошову винагороду. Аргументом у цьому спорі є те, що ліквідатором проводились ліквідаційні процедури довше зазначеного Кодексом строку – 12 місяців. При цьому, кредитор посилається на статтю 58 Кодексу України з процедур банкрутства.

Судова практика з даного питання хоч і не є масовою, проте деякі судді господарських судів прислухаються до таких доводів кредиторів та вирішують даний спір не на користь арбітражного керуючого, позбавляючи ліквідатора суттєвої частини грошової винагороди.

Ознайомлюючись з останніми дослідженнями у питанні строків ліквідаційної процедури правники наводять аргументи щодо того, що чинним Кодексом України з процедур банкрутства не встановлений строк ліквідаційної процедури взагалі. Аргументами у такому висновку є те, що суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов’язаний здійснити ліквідацію боржника, але не комітет кредиторів, збори кредиторів, тощо. Також суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов’язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців. Тобто відповідний строк, з врахуванням встановлених законодавцем обмежень, може бути будь-яким в межах річного строку. Як висновок, суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов’язаний здійснити ліквідацію боржника, проте не строк ліквідаційної процедури, як було передбачено попередніми редакціями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З будь-якої точки зору на питання у правильному тлумаченні строку ліквідації та фактична неможливість його продовження – проблема, яка потребує законодавчих змін. Фактичне врегулювання прогалини щодо поняття строку ліквідаційної процедури, його терміну, можливості його продовження та, як наслідок, санкції у разі навмисного затягування арбітражним керуючим здійснення заходів ліквідації знизить шанси сторонам по справі маніпулювати та зловживати власними процесуальними правами та, як наслідок, тиск на суд щодо розгляду безпідставно поданих клопотань, заяв, заперечень тощо.