Проблема непідйомної валютної іпотеки: реальні історії та шляхи вирішення

За оцінками банків проблема непідйомної валютної іпотеки стосується 440 тис українців. Аби знизити рівень соціальної напруги і знайти оптимальне рішення було введено мораторій на стягнення предмету іпотеки. Проте досі дієвого механізму реструктуризації позичальникам не запропонували, – пише money.liga.

Причин, що призводять до проблемної заборгованості за кредитом безліч: хвороба позичальника, втрата доходу, особливо під час карантину. Проте найчастіше про проблемну заборгованість говорять у контексті валютних кредитів, що активно видавались українськими банками до 2008 року. Згодом внаслідок економічної кризи та кількох девальвацій більшість позичальників просто не змогли обслуговувати борг.

Законопроєкти, покликані врегулювати проблему, реєструвалися в кожному з останніх трьох скликань Верховної Ради. Але так і не були ухвалені. Тим часом, мораторій на стягнення майна за валютними кредитами спливає вже у квітні 2021 року.

“Я взяла кредит на квартиру вартістю 66 тис $. Потім було дві девальвації курсу долара. Зараз мій борг сягає 136 тис. $. При тому, що вартість квартири суттєво менша первинної оцінки. Я сама працівник банку і відповідально ставилась до обслуговування боргу. І до останнього намагалася якнайбільше погашати позику. Кілька разів при цьому я зверталась за реструктуризацією боргу. Банк пропонував перевести мій борг у гривню і встановити ставки за гривневими позиками. Такий кредит наша сім’я не виплатила би до смерті. В приватних розмовах представники банку зізнавались, що банк не зацікавлений реструктурувати кредит, за яким платять. Тоді ми припинили платити за кредитом і повідомили про це банк. А у 2013 році банк, де я працювала, погодився рефінансувати мій кредит, який був виданий іншим банком. Проте згоди від банку-кредитора не було. Серед тих варіантів, які мені пропонують зараз – погасити половину первинного боргу (близько 30 тис дол.), а потім мій кредит продадуть фінансовій компанії, списавши штрафи і пеню). Але в цьому випадку я не знаю, які умови запропонує мені ця фінкомпанія. Поки не буде законного механізму, – це все індивідуальні розмови”, – розповідає киянка Олена.

Майже кожна історія умовно успішної реструктуризації незаконна. Ба більше, – містить елементи кримінального злочину.

Передбачити дієвий механізм для проблемних позичальників мав би Кодекс з процедур банкрутства, що вступив в дію у жовтні 2019 року. Клієнтам, що не можуть платити за кредитом, дали шанс легально розв’язати проблему. Та сам механізм реструктуризації боргу, як і умови такої угоди, залишаються предметом двосторонніх перемовин банка і клієнта. А тут кожен прагне отримати своє: кредитор – закрити договір з прибутком для себе, позичальник – зменшити суму боргу відповідно до актуальної вартості житла та встановити умови, за яких борг можна було би погасити достроково або частинами.

“Ми брали валютний кредит на купівлю 1-кімнатної квартири на вторинному ринку у 2006 році на 15 років у сумі 53 тис. $. (вартість квартири на той час сягала 63 тис. $). Перші проблеми у нас почались у 2008 році, але в банку сказали, що програм реструктуризації немає. Через рік начальник відділу кредитування банку “по секрету” запропонував мені продовжити кредит з 15 до 20 років, але ставка при цьому зросла би з первинних 10,5% до 13-14% річних.

Мої прохання перевести кредит в гривневий еквівалент ігнорувалися. Наступний виток діалогу був у 2017 році, банк запропонував умови, за якими переплата за кредитом сягала би 200%.

Після цього я знайшов юриста, колишнього банківського працівника, який порадив мені припинити платити за кредитом. Мовляв, поки ти платиш, ніхто не йтиме тобі назустріч. Через пів року такого ігнору можна просити банк про реструктуризацію.

На вересень 2018 року я виплатив банку близько 80 тис. $, при цьому залишок тіла кредиту складав ще 30 тис. $ через те, що я обрав ануїтетну схему погашення. І нарешті банк запропонував мені перевести залишок мого боргу в гривню, при цьому ставка за кредитом зросла б, але й строк погашення пролонгували би. Умови геть неприйнятні.

Я знайшов експерта з оцінки, що акредитований у банку. Він оцінив мою квартиру в 23 тис. дол. І після цього ми з юристом почали переговори з банком про дострокове закриття кредиту. Мені натякнули, що все можливо, якщо позолотити ручку. В результаті – 27 грудня 2018 року я отримав рішення банку про дострокове погашення кредиту зі списанням мені штрафів і пені на 9,5 тис. доларів, яке коштувало мені 3,5 тис. доларів в кишеню комусь з керівництва банку”, – розповів киянин Антон.

У чому ж проблема?

Конкретні умови реструктуризації боргу в кодексі не прописані. Йдеться лише про те, що вони не можуть бути гіршими за первинні умови кредиту. Тобто питання списання частини боргу чи штрафних санкцій – предмет переговорів банка з позичальником.

Ціна питання незрозуміла. В кодексі є норма про те, що якщо загальна площа квартири не перевищує 60 м² чи 120 м² для будинку (або не більше 13,6 м² житлової площі на кожного члена сім’ї боржника), то відсоткова ставка за планом реструктуризації встановлюється на рівні українського індексу ставок за 12-місячними депозитами фізичних осіб (UIRD), збільшеному на один процентний пункт (п.п.). Наразі це відповідало би ставці 9,43% річних. Але ще рік тому це могло би бути більше 18%, що жодним чином не покращувало би ситуацію позичальника.

Претендувати на реструктуризацію в порядку банкрутства можуть лише ті позичальники, котрі не мають іншого майна. Тобто ті, для яких іпотечна квартира чи будинок є єдиним житлом. Тобто, якщо позичальник має інші майнові права (навіть внаслідок дарування чи успадкування) – ця процедура для нього неможлива.

Висока вартість процедури. Під час відкриття справи про банкрутство заявник має сплатити авансом на депозитний рахунок арбітражного керуючого плату за три місяці роботи більше 32 тис. грн.