Позиція ВС щодо повернення боргу по розписці, у якій не зазначені строки

Гроші, взяті в борг за договором позики без визначеного у розписці строку їх повернення, мають бути повернені протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це. Такого висновку дійшов Верховний Суд при розгляді справи № 499/144/17 про стягнення грошових коштів у гривневому еквіваленті.

Так, позикодавець направив позичальнику письмову вимогу про повернення позичених коштів за договором позики. Борг протягом встановленого строку з дня отримання вимоги не було повернуто.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено у зв’язку з тим, що дата підписання боргових розписок є датою, коли у позичальника виникає право вимоги від боржника, та датою початку перебігу позовної давності, яка за загальними правилами становить три роки.

Суд апеляційної інстанції ухвалив нове рішення про задоволення позову, та мотивував його тим, що якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги.

Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду.

Як йдеться у Постанові ВС, за своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

У разі пред’явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов’язання.

У справі, яка переглядалась, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив із того, що письмова форма договору позики внаслідок її реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передачі грошової суми позичальнику.

Оригінали боргових розписок надано суду позивачем, що доводить невиконання відповідачем своїх зобов’язань.

Встановивши, що гроші відповідач взяв у позивача у борг, проте у розписках не зазначено строк їх повернення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що борг має бути повернутий у порядку та строки, що встановлені частиною першою статті 1049 ЦК України, тобто протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це.