Позиція ВС щодо наявності спору про право як підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство

Спір про право – це формально визнана суперечність між суб’єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб’єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом (постанова КГС ВС у справі № 922/1174/20).

Встановлення господарським судом у підготовчому засіданні обставин наявності відкритого позовного провадження з розгляду спору щодо дійсності грошового зобов’язання, на підставі якого заявлено вимоги ініціюючого кредитора до боржника, зумовлює обов’язок суду відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство за такою заявою кредитора в порядку частини шостої статті 39 КУзПБ (постанова КГС ВС № 916/3619/19).

Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право в розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ (постанова КГС ВС від 02.02.2021 у справі № 922/2503/20).

Тож при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство судом обов’язково має бути досліджено питання щодо наявності чи відсутності саме позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора та який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відсутність спору про право в розрізі процедури банкрутства полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов’язання, суті (предмета) зобов’язання, підстави виникнення зобов’язання, суми зобов’язання та структури заборгованості, строку виконання зобов’язання тощо.

Спір про право пов’язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб’єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. За відсутності цих елементів не може бути й спору про право. Наявність заінтересованості інших осіб у вирішенні певної категорії справ можна виявити лише після подання заяви до суду, при здійсненні підготовчих дій до розгляду справи або розгляді справи по суті.

Під час проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство суд не має змоги вирішити такій спір про право, що, в свою чергу, пов’язано з особливостями позовного провадження, як-то: пред’явлення позову, можливість подання зустрічного позову, склад учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, диспозитивність господарського судочинства тощо.

Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, беззаперечно свідчать про наявність спору про право в розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ.

Водночас твердження боржником у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство про наявність спору про право між ним та ініціюючим кредитором, за відсутності на момент постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство судових справ, які б свідчили про наявність спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора, не доводить факт його існування.