Поділ майна без розлучення: Мін’юст пояснив ключові правила для подружжя

Міністерство юстиції України роз’яснило, що подружжя має право поділити спільне майно навіть без розірвання шлюбу. Така можливість прямо передбачена законодавством і не потребує попереднього оформлення розлучення.

Йдеться про майно, яке набуте під час шлюбу і вважається спільною сумісною власністю. При цьому не має значення, на кого саме з подружжя воно оформлене — за загальним правилом кожна річ, придбана у шлюбі, належить обом.

Винятки становлять лише об’єкти особистої приватної власності, зокрема отримані у спадщину або за договором дарування.

Фактично закон дозволяє два базові сценарії врегулювання.

1. Перший — добровільний: подружжя може укласти договір про поділ майна, який у випадку нерухомості обов’язково посвідчується нотаріально.
2. Другий — судовий: якщо домовленості досягти не вдалося, спір вирішується в суді з урахуванням інтересів сторін, дітей та інших істотних обставин.

За загальним підходом частки чоловіка і дружини є рівними. Водночас суд може відступити від цього принципу, якщо встановить, що один із подружжя не брав участі у забезпеченні сім’ї, приховував або пошкоджував майно чи витрачав його всупереч інтересам родини.

Окремо враховується і фактор проживання дітей — у таких випадках частка одного з подружжя може бути збільшена.

Особливу увагу Мін’юст звертає на порядок поділу. До нього включається не лише майно, яке є у подружжя, а й активи, що перебувають у третіх осіб, а також борги, пов’язані з інтересами сім’ї. Неподільні речі можуть бути передані одному з подружжя з компенсацією іншому — але лише за згодою або за окремими умовами, визначеними законом.

Окремо врегульовано і питання строків. Якщо шлюб не розірвано, позовна давність на вимоги про поділ майна не застосовується. Натомість після розлучення діє трирічний строк, який обчислюється з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Таким чином, поділ майна — це не лише наслідок розлучення, а й інструмент врегулювання майнових відносин у межах діючого шлюбу, який дозволяє подружжю гнучко визначати свої права без радикальних рішень.