Питання чисельності арбітражних керуючих має врегулювати ринок, – Владислав Філатов

Глушко Сергій
6 квітня 2021, 08:21
1344312 хвилин читати

За останні роки кількість справ про банкрутство зменшується, на відміну від числа бажаючих стати арбітражними керуючими

  • Посилання скопійованоlink copied

Що робиться у сфері банкрутства після появи “власного” Кодексу, як вдається запобігати діям, які направлені на шкоду кредиторам, що упустив законодавець у питанні повернення іпотечних кредитів, а також чи змінюється щось у діяльності арбітражних керуючих, як основної ланки процедур банкрутства, – про все це ІА «Борг.Експерт» розповів директор Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України Владислав Філатов.

Оцінка нинішнього стану законодавства про банкрутство

Україна «відома» своїм рівнем відновлення платоспроможності – він геть негативний ( офіційно, 9 копійок з гривні). Тобто, тільки 9% повернуто кредиторам, хоча вважаю, що ця цифра насправді значно менша.

Виправлення цієї ситуації якраз і стало однією з причин появи Кодексу з процедур банкрутства. Кодекс перегорнув сторінку в сфері банкрутства, але зробив це з іншим регулюванням. Якщо раніше закон про відновлення платоспроможності був на стороні боржника (продебіторський), то Кодекс кардинально інший – він прокредиторський. Таким чином, основні зміни полягають в тому, що поставлені запобіжники проти використання процедур банкрутства на користь боржника, який ухилявся сплачувати борги. Варто сказати, що Кодекс змінив ставлення кредиторів і дав їм можливість активніше брати участь у справах про банкрутство і розуміти, чи зможуть вони повернути свої гроші, і в якій мірі будуть задоволені зобов’язання перед ними. Зокрема, додав нове джерело для наповнення конкурсної та ліквідаційної маси, задіявши більш ефективну процедуру субсидіарної відповідальності керівника та кінцевих бенефіціарів підприємства-банкрута.

Сьогодні стає також більш зрозумілою необхідність належного проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство. У колишньому законі фінансовий стан оцінювався за рік до відкриття, а зараз – за три роки. Також удосконалена процедура оскарження та визнання недійсними правочинів боржника, які направлені на шкоду кредиторам. Іншими словами, боржник ховав через відчуження своє майно, а потім заходив у справу про банкрутство, і його просто ліквідовували. Для кредиторів від цього не було жодного зиску. Тому вони практично не брали участь у справах. Тепер, створені більш ефективні умови, за яких боржнику повертається те майно, яке він відчужив в порушення прав кредиторів.

Владислав Філатов

Крім цього, Кодексом удосконалено процедури по строках. Наприклад, дев’ять років розпорядження майном – було реальною практикою. Втім, наразі судді успішно використовують положення Кодексу і закривають провадження у справі, якщо строки процедури закінчилися і подальше провадження у справі втрачає юридичну доцільність та унеможливлює досягнення мети застосування процедур банкрутства, а саме відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів. Можна, також привести наступний приклад. Раніше суд вводив процедуру санації, і тільки після того розроблявся власне план санації. Були приклади, що до шести років тривала процедура санації без плану. Кодекс чітко визначив послідовність: спочатку схвалений план санації, а потім призначення процедури. Це зроблено з метою, щоб не розтягувалися строки та для гарантування правової певності кредиторів.

Втім, під час аналізу застосування Кодексу з осені 2019 року, були виявлені певні недоліки. Мін’юст їх узагальнив та підготував відповідний законопроект, який спрямований на усунення недоліків та неузгодженостей (реєстр. № 4409). Зараз він вже проходить стадію розгляду комітетом Верховної Ради, і, сподіваюсь, найближчим часом потрапить до сесійної зали парламенту.

Які основні проблеми буде виправляти законопроект 4409?

Там більше проблеми технічні: термінологія, найменування, більш чітке розмежування справ, що стосуються банкрутства юридичних осіб і неплатоспроможності фізичних осіб, процедура призначення арбітражного керуючого, яка стане повноцінною і перестане носити тимчасовий характер.

Наслідком застосування положень законопроекту також стане скорочення строків. Буде застосовано, зокрема, принцип процесуальної економії.

Існуючих мораторіїв з\п 4409 не зачіпає, це окрема болюча тема.

Чи було вже застосування на практиці субсидіарної відповідальності?

Є вже практика притягнення до відповідальності комунальних підприємств органів місцевого самоврядування. Наприклад, одна міська рада була притягнута до відповідальності за борги її комунального підприємства. Ця майнова відповідальність дуже не подобається боржникам.

Коли відкривається провадження у справі про банкрутство, спочатку проводиться аналіз, який має дати відповідь на питання: а як боржник став неплатоспроможним – умисно, чи випадково? Невірний економічний розрахунок – це, як правило, поодинокі випадки. Зазвичай, банкрутство – це навмисне відчуження майна, створення неплатоспроможності, потім її приховування.

Підвищення ефективності застосування субсидіарної відповідальності призвело до того, що боржники вже не так активно заходять у справу про банкрутство, бо побоюються того, що будуть притягнуті до майнової відповідальності. Щоправда, зараз у боржників чудова пора, в зв’язку із карантинними заходами. Закон передбачає відстрочення звернення до суду боржника на період дії карантину. Кредитор також не може звертатись та ініціювати відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо зобов’язання виникли після 12.03.2020.

Чому виникла проблема повернення валютних іпотечних кредитів?

Судові процедури у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме реструктуризація боргів та погашення боргів боржника – це новація. Вони не зрозумілі в більшості своїй ані адвокатам, ані арбітражним керуючим, особливо в частині застосування цих норм. В тому числі, немає єдиного підходу, як діяти у справах з валютними кредитами, забезпеченими іпотекою.

По-перше, неоднозначно сприймаються ці справи з огляду на підрахунок тих платежів, які мають бути сплачені боржником у разі досягнення згоди. Виявилося, що по-різному можна визначити суму зобов’язань. Вона може бути “непідйомна”.

По-друге, є проблемне питання стосовно єдиного житла, з яким ми стикнулися на практиці. Департамент, до речі, як самостійний структурний підрозділ, що забезпечує виконання завдань, покладених на міністерство юстиції, щодо реалізації державної політики з питань банкрутства, отримує усі звернення юридичних осіб і громадян, скарги на арбітражних керуючих, запити щодо роз’яснення законодавства, тобто, обсяг інформації надходить дуже великий.

“Або залишаєшся з житлом, або ні з чим…”

Проблема в наступному. Кодекс передбачає залишати боржнику житловий будинок, або квартиру, якщо їх площа не перевищує 120 та 60 кв. м відповідно. Але на практиці, буває, що у боржника є діти, а площа житла перевищує зазначені норми. За Кодексом це житло має бути проданим і боржник за це нічого не отримує. Це якось дико виглядає, адже в такому разі ми породжуємо інтернати для дітей, і боржника виставляємо на вулицю. Втім, проблема також стосується і тих боржників, які не мають дітей. Якщо ми визначили, що певне житло має залишатися, то треба визначати і певний грошовий еквівалент цього житла. У разі продажу більшого за площею житла, боржнику необхідно було б залишати цю суму. Цього немає. А так виходить – ти або залишаєшся з житлом, або ні з чим.

Такі питання, які нам підкидає практика, просто необхідно швидко регулювати. Бо суд зі свого боку також не може на це вплинути, бо стикається із суперечкою норм. З одного боку ч.1 статті 132 КУзПБ передбачає, що суд має право виключити з ліквідаційної маси майно боржника, на яке згідно із законодавством може бути звернено стягнення, але воно є необхідним для задоволення нагальних потреб боржника або членів його сім’ї. В той же час, ч.3 статті 132 каже, що загальна вартість цього майна не може перевищувати 30 розмірів мінімальної заробітної плати. Це сьогодні 180 тисяч гривень. І що робити? Будь-яке житло коштує дорожче, принаймні у більшості регіонів України.

Фізична особа взагалі стає на краю прірви, бо з одного боку вона сподівається на звільнення від боргів, але жодний фахівець не наважиться чітко стверджувати, що саме так станеться при застосуванні процедур.

Крім того, велику проблему складає доступність процедури для фізичної особи. Хоча судовий збір не сплачується, треба авансувати оплату роботи арбітражного керуючого. І що робити боржнику-фізичній особі, якщо борг співмірний з цим авансуванням. Безглуздо, в такому разі, йти і шукати гроші, і заходити в процедуру банкрутства.

Зараз Мін’юст опрацьовує питання позасудової процедури звільнення від боргів саме для малозначних зобов’язань. За попередньою концепцією передбачається, що боржник звертається до державного органу. Той з’ясовує, чи пов’язано це звернення з результатами виконавчого провадження, і якщо виконавче провадження не принесло результатів, якщо не знайдено у особи боржника ніякого майна, то це офіційно засвідчується, і людина звільняється від боргів без суду. Ще не вирішено хто і яким документом буде ставити останню крапку у прощенні цього боргу. Але цю проблему вирішувати треба, бо боржники із малозначним боргом до господарського суду ніколи не звернуться із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, бо для них це економічно не доцільно.

Чи змінилося щось у діяльності арбітражних керуючих?

Були зміни у Положеннях про призначення арбітражного керуючого. Спочатку був автоматичний розподіл справ, але непоодинокі випадки, коли ініціюючий кредитор не розумів, що то за арбітражний керуючий, якого призначають. Норма автоматизованого розподілу прогресивна, але ми виявилися не готовими, бо у нас не всі арбітражні керуючі рівнозначно підготовлені. І тому, кредитор, який сплатив судовий збір, здійснив авансування роботи арбітражного керуючого, не в захваті, коли отримує не достатньо кваліфікованого виконавця процедур банкрутства.

Мін’юст вже працює над тим, щоб була впроваджена спеціальна поглиблена підготовка для певних арбітражних керуючих, щоб вони могли виконувати повноваження розпорядників майна, керуючого санацією, ліквідатора у справах про банкрутство, скажімо, стратегічних підприємств. Тобто тих, які викликають суспільний інтерес, і тому там потрібна фаховість, підготовленість і досвідченість арбітражних керуючих. Ми будемо змінювати підзаконні нормативні акти, змінювати підхід до підвищення кваліфікації.

Тепер ініціюючий кредитор подає заяву про призначення розпорядником майна того арбітражного керуючого, якого він вибрав. І справедливо очікує, що розпорядник майна перевірить фінансовий стан боржника належним чином і повноцінно. Ця норма працює, зараз вона у Перехідних положеннях, проте, законопроект 4409 передбачає переведення цієї норми в тіло самого Кодексу. В наших реаліях інше не працює.

Коли ми піднімемо рівень підготовки АК, кредитору буде байдуже, кого призначать у справу. Ми вже переглядаємо процедуру доступу до професії і складання іспиту. Це підзаконні нормативні акти, над якими працюємо спільно з експертами Проекту ЄС «Право-Justice». Переглядаються в тому числі й питання, які будуть надаватися для складання кваліфікаційного іспиту, і для підвищення кваліфікації. Щоб все це не було формальним, і відповідало сучасним вимогам.

Чому питання гарантованої оплати праці арбітражних керуючих і досі актуальне?

Кодекс якраз трохи виправив цю ситуацію, забезпечивши авансування винагороди арбітражному керуючому на три місяці. Це якраз і покликано, щоб на початковому етапі у справі про банкрутство була оплата гарантована. Питання є у розмірі цієї оплати, бо, якщо взяти юридичні особи, вони різні, і у справі великого підприємства із значними активами нинішній рівень оплати, який передбачається авансуванням, явно не співмірний із тим об’ємом та повноваженнями, які має виконати арбітражний керуючий, як розпорядник майна. Але є підприємства, які не мають жодного майна, то там, може бути, і забагато розміру встановленого авансування.

Стосовно процедур санації, то, як правило, проблем з виплатою винагороди арбітражному керуючому немає, бо процедура спрямована на відновлення платоспроможності, і в цьому зацікавлені всі – і кредитори, і боржник.

Щодо ліквідації знову виникають деякі проблеми з оплатою, але вже є декілька напрямків для її вирішення. Наприклад, суди, вже практика склалася, покладають обов’язок на кредиторів сплачувати арбітражному керуючому винагороду за здійснення ним повноважень ліквідатора у ліквідаційній процедурі. Відтак, це тягар для кредиторів. До речі, законопроект 4409 закріплює зазначену норму вже на законодавчому рівні.

Інша справа, коли арбітражний керуючий намагається запевнити, що перебуваючи призначеним роками у справі, він ще нічого не отримав. То тут вже питання – а що ж взагалі відбувається у справі? Зрозуміло, що тут є інший інтерес, і, напевно, якісь інші виплати, в яких хтось зацікавлений. Але питання більше риторичне.

До речі, щодо кримінальних проваджень відносно подій, що відбуваються у справах про банкрутство. Враховуючи кількість справ, кількість активів, що є у справах, розмір кредиторських вимог, а це мільярди гривень, можна сказати, що їх відкривається небагато.

Певною мірою це можна пояснити тим, що економічні злочини вкрай складні в доказуванні, а у правоохоронних органах вкрай мало відповідних спеціалістів у сфері банкрутства. Крім того, і деякі положення Кодексу не зовсім органічно вписуються в інше законодавство. Скажімо є судові рішення, які суперечать положенням законодавства, але вони не оскаржені, і тому чинні.

У більшості кримінальних проваджень йдеться про хабар, який отримав арбітражний керуючий. Як правило, все це через те, що процедура виплати винагороди арбітражному керуючому неналежно врегульована.

Банкрутство передбачає продаж активів, і вони продаються завжди за низькою ціною, тому що вони неліквідні, токсичні, з певними зобов’язаннями, наслідками, арештами. Їх ще треба і порахувати правильно, провести інвентаризацію. Буває боржнику вдається домовитись з арбітражним керуючим, і той може «не побачити» якогось приміщення при проведенні інвентаризації, або низки транспортних засобів. Тому, багато чого залежить від пильності кредитора і його бажання дати оцінку протиправним діям у справі.

Скільки сьогодні арбітражних керуючих?

Цифри є, але з ними ситуація неоднозначна. Справа в тому, що спочатку, до 2013 року, доступ до професії був дуже простим. Це дало свої наслідки, які розгрібаємо і досі. Тоді було достатньо пройти певні курси і зареєструватися суб’єктом підприємницької діяльності. Це були дві умови, необхідні для отримання ліцензії. Після 2013 року ліцензія була автоматично, звертаю увагу на цю обставину, замінена на свідоцтво арбітражного керуючого. І таких було багато.

Проте, у діяльності чималої кількості арбітражних керуючих за останні сім років нічого не відбувалося взагалі і не було справ. Вони навіть не переймаються, хоча це були вимоги закону, і в Кодексі такі вимоги є, зазначати у реєстрі арбітражних керуючих відомості про свій офіс, про себе, про контакти. Для цього необхідно подати форму №8. Є випадки, коли в реєстрі немає жодних необхідних відомостей про арбітражного керуючого. За цим фактом проводяться перевірки, і якщо нічого не виправляється, то таких арбітражних керуючих позбавляють свідоцтва.

За Кодексом усі власники свідоцтв автоматично стали членами Національної асоціації арбітражних керуючих України. На з’їзді їх було близько 500 осіб. В останніх опитуваннях участь взяли менше 400. Така, по суті, є реальна кількість активних арбітражних керуючих. А формально, станом на 10 березня, з діючими свідоцтвами 1214 осіб. З них у 52 арбітражних керуючих тимчасово зупинена діяльність. Процес вивчення «мертвих душ» триває. Зустрічаємо навіть випадки, коли арбітражний керуючий з 2013 року не спромігся зробити собі печатку. Але розлучатися із свідоцтвом ніхто не хоче. «Я можу в будь-який момент зробити собі печатку, коли мене призначать у справу», – чуємо у відповідь.

Якщо людина не виконує елементарні вимоги, то, напевно, її не повинно бути в професії. Крім того, НААКУ прийняла своє рішення, що неподання необхідної звітності є дисциплінарним проступком. Там теж зацікавлені, щоб в професії не було випадкових людей.

Чи задовольняють чинні арбітражні керуючі потреби ринку?

Дефіциту арбітражних керуючих сьогодні не відчувається.

За останні роки значно зменшилась кількість справ про банкрутство в принципі. З введенням Кодексу в дію, їх ще більше зменшилося, бо припинила діяти скандально відома стаття 95 колишнього закону, коли відкривалась справа щодо боржника, який знаходився у стадії припинення, за ініціативою самого боржника. Це використовувалась дуже успішно боржниками якраз для звільнення від боргів. Тепер таких справ, яких було чимало, немає.

Також певну кількість справ породжувала стаття 52 колишнього закону. Згідно неї, за спрощеною процедурою відбувалась ліквідація відсутнього боржника. Цих справ вже теж немає. Однак, попри свою негативну історію застосування та небажану популярність, сенс і потреба в особливому регулюванні певних категорій боржників існує, тому, сподіваюсь, повернемося до даного питання в найближчий час. Крім того, через відсутність єдиної практики застосування Кодексу, дається взнаки обережність з боку кредиторів і боржників щодо ініціювання відкриття справ за новими процедурами.

Хоча, дивна річ – незважаючи на те, що окремі арбітражні керуючі можуть роками не призначатися у справу, зараз спостерігається наплив бажаючих увійти в професію. Якщо вони успішно складуть іспит, то стануть арбітражними керуючими. Скажімо, на сьогодні таке бажання виявлено у близько півсотні осіб.

Проте питання регулювання кількості арбітражних керуючих – не до Мін’юсту. Все має врегулювати ринок.

Матеріал підготував Глушко Сергій

Не пропустіть важливе!
Підписуйтесь та отримуйте дайжест новин

Щоденно чи щотижня – обираєте ви!

Долучайтесь до професійної спільноти borg.expert

Матеріали за темою

Мінюст

Статті • Влада i люди
Офіційний запуск Реєстру збитків відбудеться 2 квітня 2024 року

Мінюст

Статті • Влада i люди
Продовжити термін дії закордонного паспорту, який вже був продовжений раніше, неможливо

Мінюст

Статті • Влада i люди
Шлях до рівноправного партнерства професійної спільноти і держави легким не буває

Мінюст

Статті • Влада i люди
Робоча група була і залишається максимально відкритою до усіх пропозицій та форм співпраці

Мінюст

Статті • Влада i люди
Деякі банки відмовляються надавати виконавцям інформацію про номери рахунків боржника та сум коштів, які наявні на рахунках боржника