Мін’юст пояснив, коли під час посвідчення заповіту обов’язково потрібні свідки

Міністерство юстиції України оприлюднило роз’яснення щодо участі свідків під час посвідчення заповіту. У відомстві нагадали, що заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок смерті та складається у письмовій формі із зазначенням місця й часу його оформлення.

Як правило, документ посвідчує нотаріус. Водночас у передбачених законом випадках це можуть зробити й інші посадові або службові особи.

У Мін’юсті звертають увагу, що присутність свідків не завжди є обов’язковою. Якщо заповідач цього бажає, він може запросити свідків добровільно. Проте закон визначає ситуації, коли їхня участь є необхідною.

Зокрема, не менш як двоє свідків мають бути присутніми, якщо заповідач через стан здоров’я не може самостійно прочитати текст заповіту або якщо документ посвідчує не нотаріус, а інша уповноважена законом особа.

Йдеться, зокрема, про випадки, коли заповіт посвідчують:

• головний лікар, його заступник або черговий лікар закладу охорони здоров’я;
• директор чи головний лікар будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю;
• капітан судна;
• начальник експедиції;
• командир військової частини;
• начальник установи виконання покарань або слідчого ізолятора.

Такі випадки передбачені статтею 1252 Цивільного кодексу України.

Міністерство також наголошує, що закон встановлює чіткі вимоги до осіб, які можуть бути свідками. Ними можуть бути лише громадяни, які мають повну цивільну дієздатність.

Водночас закон забороняє залучати як свідків:

• нотаріуса або іншу посадову особу, яка посвідчує заповіт;
• спадкоємців, зазначених у заповіті;
• членів сім’ї та близьких родичів спадкоємців;
• осіб, які не можуть прочитати або підписати документ.

Після посвідчення заповіту свідки повинні зачитати його текст уголос і поставити власні підписи. Крім цього, до документа обов’язково вносяться їхні персональні дані, зокрема прізвище, ім’я та по батькові, дата народження, місце проживання, а також реквізити документа, що посвідчує особу.

Окремо Мін’юст нагадує про вимоги щодо збереження таємниці заповіту. До моменту відкриття спадщини нотаріус, інша посадова чи службова особа, свідки, а також особа, яка підписувала документ замість заповідача, не мають права розголошувати будь-яку інформацію про факт складення заповіту, його зміст, зміну або скасування.

Особливий порядок діє і для секретних заповітів. У такому разі після відкриття спадщини нотаріус складає протокол про оголошення документа у присутності заінтересованих осіб та двох свідків, до якого заноситься повний зміст заповіту.