Кредити клієнтів банків-банкрутів розпродають “лівим” компаніям: Верховний суд не проти

На сьогоднішній день в Україні законодавчо так і не розібралися з ситуаціями, коли вкладник банку, визнаного неплатоспроможним, може зустрітися з другою хвилею проблем. Фонд гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО) продає права вимоги за кредитами клієнта “лівим” суб’єктам, для яких закон в багатьох випадках не писаний, – повідомляє Простоправо.

Факторинг чи ні – ось в чому питання

Насправді мова йде про суперечку щодо того, чи є такі операції ФГВФО факторингом, адже тоді, згідно із законодавством, Фонд мав би продавати такі права тільки банкам і компаніям, уповноваженим на такі операції. Іншими словами, суб’єктам, що контролюються Нацбанком.

Але, як розповів UBR.ua старший партнер АО “Кравець і партнери” Ростислав Кравець, у Фонді гарантування такі операції не розцінюють як факторинг, тому вважають вправі розпродавати кредити клієнтів збанкрутілих банків “направо і наліво” – установам, непідконтрольним НБУ, що загрожує низкою проблем.

Велика палата Верховного суду недавно прийняла рішення, згідно з яким мова йде не про факторинг, хоча чимало юристів дотримуються протилежної позиції і відзначають, що на даний момент банківські боржники в країні ніяк не захищені – хоча б тому, що в Україні все ще допустима нелегальна скупка їх боргів.

“Велика палата не вважає такі операції факторингом. Я припускаю, що у Фонді гарантування на Верховний суд просто натиснули. Сьогодні у боржника прав немає, а брати кредит дуже небезпечно. Наприклад, “ліва”компанія, яка купила його кредит, може ігнорувати законодавство”, – зазначає Кравець.

Таке ігнорування загрожує тими ж незаконними колекторськими прийомами, коли боржнику мало не виламують двері через безпідставне збільшення відсотків по взятому і перепроданому ФГВФО кредиту, супроводжуючи це шантажем, тиском, погрозами та ін. І скарга в НБУ не допоможе, оскільки, як було сказано, регулятор тут безсилий.

“Самі висновки судді взагалі ґрунтуються на історичному розумінні факторингу. Не на тому, що написано в законі, а звідки він взагалі виник, що це була спочатку комісія … Суддя надав якесь вільне літературне викладення, до якого складно серйозно ставитися”, – вважає Кравець.

Борги українців вигідно скуповують

Більш детально і на прикладі про таку схему розповів UBR.ua юрист, керуючий партнер “Наказ” Філіп Орлов.

“Людина бере кредит. Заборгованість перед банком – 4 млн грн. Банк ліквідують, потрібно шукати гроші, щоб з усіма розрахуватися. ФГВФО, який тепер керує банком, продає (переуступає) право вимоги на цих 4 млн грн новому кредитору. Останній платить банку за це право вимоги якусь суму “, – говорить він.

Ця сума, звичайно ж, нижче, ніж розмір боргу. Наприклад, платить банку 1 млн грн. В результаті банк отримує всього лише 1 млн грн, зате “тут і зараз”, а новий кредитор отримує можливість стягнути з боржника 4 млн, заплативши при цьому за таку можливість тільки малу частину. І всі залишаються задоволені, крім боржника.

“Але справа в тому, що по суті це договір факторингу. Новий кредитор одержує право отримати вигоду в розмірі різниці між розміром боргу (4 млн грн) і розміром його витрат на викуп цього боргу (1 млн грн). А фактором в договорі факторингу ( новий кредитор) може бути тільки фінустанова”, – пояснює юрист.

Іншими словами, така фінустанова повинна бути включеною до спеціального Реєстру фінансових установ. Проблема в тому, помічає Орлов, що це суперечить Господарському кодексу, оскільки фактором може бути далеко не кожен.

Щоб уникнути цього обмеження, ФГВФО продає право вимоги не за договором факторингу, а за договором відступу майнових прав за кредитним договором.

“Потім новий кредитор приходить до боржника і пред’являє йому вимогу, забирає майно в порядку реалізації іпотеки, якщо вона була, а зазвичай такі борги у банків забезпечені іпотекою. І разом з правом вимоги по кредиту, новий кредитор отримав і право за договором іпотеки”, – розповів Орлов.

Банк, який ліквідується, має борги перед вкладниками, він повинен виплатити депозити. Грошей у нього немає, тому він, власне, і банкрут. У той же час банк має активи у вигляді кредитів. Але банк продає ці активи “за 3 копійки” якимось “лівим” суб’єктам.

“Важливо підкреслити, що Фонд гарантування має право переуступати право вимоги фізособам, але він не може укладати договори факторингу із суб’єктами, які не є фінустановами. Суть проблеми в розмежуванні того, що таке” переуступити право вимоги “і що таке” факторинг “, – резюмував юрист.

Справа може дійти до ЄСПЛ

Адвокат, старший партнер АО Legal House Олексій Гнатенко також відмітив, що процедура продажу боргів фізособам визначена законом, але фактично застосовується рідко.

“Фінансові компанії, ломбарди і юрособи-лізингодавці мають право надавати фінансові послуги (укладання договорів про надання таких послуг) виключно на підставі відповідних ліцензій. Це ж стосується послуг факторингу і довірчого управління фінансовими активами”, – говорить Гнатенко.

Банк на стадії ліквідації не може здійснювати характерної для нього фінансової діяльності і бути стороною такого договору, так як він не має відповідної ліцензії та знаходиться в управлінні ФГВФО. Для клієнта це очевидна проблема – перехід права вимоги на його майно відбувається без його згоди і участі, що є порушенням його прав.

Сьогодні подібні справи є предметом розгляду в суді, але практику важко назвати позитивною для клієнта і стабільної для цього виду правовідносин.

“Звичайно, держава в особі ФГВФО і судової гілки влади мають спільну точку зору на вирішення цієї проблеми. Але єдиним джерелом неупередженого і справедливого судового рішення може бути Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ)”, – підкреслив юрист.

Але разом з тим він визнає, що на момент отримання такого рішення через кілька років клієнтам банків від цього буде не легше. Єдине що, можливо, скаржники зможуть отримати адекватні компенсації від держави.