Коли арбітражний керуючий може втратити повноваження у справі про банкрутство

Східний апеляційний господарський суд підготував аналіз судової статистики та практики застосування Кодексу України з процедур банкрутства щодо діяльності арбітражних керуючих за 2025 рік та перше півріччя 2026 року. Документ систематизує правові висновки місцевих господарських судів апеляційного округу та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо найбільш дискусійних питань процедур банкрутства.

Одним із найбільших розділів аналізу стали питання відсторонення арбітражного керуючого та призначення нового керуючого у процедурі банкрутства. Саме ця категорія спорів останніми роками активно формує судову практику, оскільки безпосередньо впливає на баланс інтересів кредиторів та ефективність самої процедури неплатоспроможності.

Одним із ключових висновків стало підтвердження сталої позиції Верховного Суду про те, що комітет кредиторів має право звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого незалежно від наявності формальних підстав, передбачених частиною четвертою статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства. У такому випадку суд перевіряє не наявність порушень у діяльності керуючого, а законність волевиявлення кредиторів та належність оформлення відповідного рішення.

У документі наведено приклад справи №922/1675/24, у якій суди підтвердили законність відсторонення арбітражного керуючого після того, як більшість кредиторів висловила йому недовіру. Апеляційний суд звернув увагу, що відсутність сформованого комітету кредиторів не позбавляє збори кредиторів можливості ухвалити відповідне рішення більшістю голосів, якщо воно відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства.

Водночас аналіз демонструє, що не кожне порушення автоматично призводить до заміни арбітражного керуючого. Господарські суди оцінюють не лише сам факт недоліків у роботі, а й їхній характер, істотність та реальні наслідки для прав кредиторів і перебігу процедури банкрутства. Якщо допущені помилки були своєчасно усунуті, не призвели до порушення прав учасників провадження та не перешкоджали досягненню цілей процедури, підстав для відсторонення може не бути.

Окрему увагу суди приділили випадкам, коли неналежне виконання обов’язків має системний характер. Зокрема, підставами для відсторонення визнавалися тривала бездіяльність ліквідатора, порушення прав кредиторів на отримання коштів від реалізації майна, невиконання вимог суду, неподання необхідних звітів, а також інші дії, які свідчать про недобросовісне виконання повноважень арбітражного керуючого.

Водночас судова практика підтверджує і зворотний підхід. Якщо арбітражний керуючий виконує передбачені законом обов’язки, навіть за наявності окремих процесуальних недоліків або складних обставин, пов’язаних із воєнним станом чи тривалим розглядом справи, саме по собі це не є достатньою підставою для його усунення. Такий підхід був підтриманий і Верховним Судом.

Загалом проведений аналіз свідчить про формування достатньо сталої практики застосування статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства. Суди дедалі частіше виходять не лише з формального дотримання вимог закону, а й оцінюють, наскільки дії або бездіяльність арбітражного керуючого впливають на ефективність процедури банкрутства та можливість максимально повного задоволення вимог кредиторів.