Звіти арбітражних керуючих у справах про банкрутство: які вимоги сформувала судова практика

Східний апеляційний господарський суд оприлюднив аналіз судової практики застосування Кодексу України з процедур банкрутства щодо діяльності арбітражних керуючих за 2025 рік та перше півріччя 2026 року. Один із найбільших тематичних блоків документа присвячений питанням звітування арбітражних керуючих про фінансовий стан боржника та перебіг процедур банкрутства.

В аналізі зазначено, що лише за досліджуваний період господарські суди Донецької, Луганської, Полтавської та Харківської областей розглянули 1828 питань, пов’язаних саме зі звітами арбітражних керуючих. Це найбільша категорія спорів серед усіх питань, які охоплює узагальнення судової практики, що свідчить про особливу роль звітності у здійсненні судового контролю за процедурами неплатоспроможності.

Суди наголошують, що обов’язок арбітражного керуючого регулярно інформувати суд про перебіг процедури прямо випливає з Кодексу України з процедур банкрутства. Зокрема, частина п’ята статті 61 КУзПБ покладає на ліквідатора обов’язок на вимогу господарського суду та державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури, а стаття 65 Кодексу визначає вимоги до підсумкового звіту ліквідатора та документів, що підтверджують проведення ліквідації.

Водночас судова практика демонструє, що сама по собі затримка із поданням звіту не завжди означає порушення закону.

Показовою є справа №917/948/21, у якій суд першої інстанції відсторонив ліквідатора, однак апеляційний суд скасував це рішення. Колегія звернула увагу, що до моменту винесення відповідної ухвали суд взагалі не вимагав від ліквідатора подання звітності, а після отримання вимоги арбітражний керуючий надав звіти, які відображали виконану роботу та підтверджували проведення всіх необхідних заходів із пошуку активів боржника, аналізу його фінансового стану та перевірки можливості відновлення платоспроможності.

В іншій справі суд, навпаки, визнав систематичне невиконання вимог щодо звітування достатньою підставою для відсторонення ліквідатора. Арбітражний керуючий протягом тривалого часу не виконував ухвали суду про подання звітів та підтвердних документів, хоча всі процесуальні документи були отримані ним через систему «Електронний суд». Господарський суд зазначив, що така поведінка свідчить про неналежне виконання обов’язків ліквідатора, суперечить принципу повноти дій у ліквідаційній процедурі та порушує вимоги статей 60, 61 і 65 Кодексу України з процедур банкрутства.

Узагальнення також підтверджує ще один важливий підхід. Оцінюючи діяльність арбітражного керуючого, суди досліджують не лише факт подання звітів, а й їхній зміст. Вони перевіряють, чи відображено у звітності проведення інвентаризації майна, пошук активів, аналіз фінансового стану боржника, роботу із кредиторами, а також інші дії, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства. Формальне складання звіту без підтвердження фактичної роботи не відповідає вимогам законодавства.

Окремо суди звернули увагу на статтю 12 КУзПБ, відповідно до якої арбітражний керуючий під час реалізації своїх повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, розсудливо та виключно з тією метою, для якої ці повноваження надані законом. Саме через призму цього принципу оцінюється якість підготовлених звітів та повнота здійснених процедурних дій.

Таким чином, аналіз судової практики демонструє, що звіт арбітражного керуючого вже давно перестав бути формальним документом. Для господарських судів він є одним із головних інструментів контролю за перебігом процедури банкрутства, а його зміст безпосередньо впливає як на оцінку роботи самого арбітражного керуючого, так і на подальший рух справи.