ФГВФО не зміг відсудити понад 1 млрд грн у колишніх топ-менеджерів банку “Даніель”

04.03.2021 Північний апеляційний господарський суд відмовився задовольнити апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів та залишив без змін рішення Госпсуду м. Києва від 24.09.2020 (у справі №910/12930/18), яким Фонду було відмовлено в задоволенні позову до колишніх членів правління, спостережної ради, кредитного комітету банку “Даніель” (був визнаний неплатоспроможним і відправлений на ліквідацію у 2014 році) про стягнення 1,13 млрд грн, повідомляє Finbalance.

Згідно з судовими матеріалами, ФГВФО констатував, що виявив завдання збитків банку “Даніель” на вказану суму внаслідок кредитування банком юридичних осіб без належного забезпечення. Крім того, Фонд зазначав, що обсяг зобов’язань банку “Даніель” перед кредиторами – 683,1 млн грн, тоді як оціночна вартість ліквідаційної маси – 97,3 млн грн.

За інформацією ФГВФО, переважна частина цінних паперів була придбана, а кредитів – видана в 2012-2013 роках для низки контрагентів, “які завідомо не мали можливості повернути [кошти], які пов`язані між собою як за предметом забезпечення (цінними паперами), так і взаємними операціями, в т.ч. з акціонерами банку”.

Фонд гарантування зазначав, що банк “Даніель” кредитував одних юридичних осіб “з метою погашення боргових зобов`язань перед банком іншими юридичними особами за рахунок кредитних коштів самого банку, виданих під неліквідні цінні папери”.

За висновками ФГВФО, “кошти стабілізаційного кредиту наданого Національним банком України було використано не для забезпечення реальної підтримки ліквідності банку, проведення виплат коштів вкладникам у відповідності до умов договорів з ними, а в першу чергу для забезпечення виконання зобов`язань перед акціонерами, інсайдерами та іншими пов`язаними особами банку та продовження виведення активів з банку”. Підставою для покладення відповідальності на відповідачів як пов`язаних осіб банку ФГВФО називав положення частин п`ятої та шостої статті 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Однак суди першої та апеляційної інстанції наголосили, що на час виконання посадових/службових обов`язків відповідачів – у період з 2012 по 2013 роки – вказана стаття мала іншу редакцію. Нова ж редакція статті була прийнята в 2015 році, а тому, як вирішили суди, вона не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки закон не має зворотної дії.