Домашнє насильство: юридичні методи вирішення приватних конфліктів

Гіперболізоване бажання самоствердитися, критичний рівень зухвалості у поведінці та відсутність самоконтролю здатні перетворити навіть легке непорозуміння у щось більше – протизаконне. Саме за подібною аналогією зароджується домашнє насильство, коли у простій суперечці замість опонентів з’являються кривдник та жертва.

Які існують види домашнього насильства?

Домашнє насильством – ганебне явище, що загрожує правам членів родини. Щоб розпізнати його, варто розуміти основні форми, у яких воно виражається:

• фізична: ляпаси, заподіяння тілесних ушкоджень, незаконне позбавлення волі;
• психологічна: приниження, погрози, шантаж, маніпуляції;
• економічна: позбавлення доступу до житла, їжі, води, контроль грошей;
• сексуальна: примушування до небажаних статевих стосунків, торкань, інтимних дій.

Які спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству передбачені законом?

У боротьбі з домашнім насильством існують різні способи захисту постраждалих від неправомірних вчинків. Крім судового рішення, завдяки якому до кривдника можуть застосувати адміністративну або кримінальну відповідальності, також існують інші спеціальні методи протидії.

Для швидкого реагування на випадки насильства в сім’ї доступні:

• терміновий заборонний припис;
• обмежувальний припис.

Що таке терміновий заборонний припис стосовно кривдника ?

У разі прямої загрози життю або фізичній недоторканності потерпілої особи, поліція має право невідкладно винести щодо кривдника терміновий заборонний припис. Цей захід спрямований на оперативне припинення домашнього насильства, запобігання його подальшому розвитку/повторенню та передбачає для правопорушника:

• зобов’язання залишити місце проживання постраждалої особи. Ця вимога поширюється також на місце спільного проживання жертви та кривдника, незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житло. Разом з тим, особа, до якої застосовано цю санкцію, протягом доби має повідомити поліцію про своє тимчасове місце проживання;
• заборону на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
• заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи або за власною ініціативою працівником поліції строком до 10 діб.

Коли застосовується обмежувальний припис?

Іншим приписом, який також захищає від сімейного насильства є «обмежувальний». За своєю суттю він схожий на заборонний, але дещо відрізняється у строках, способі застосування та методах впливу на правопорушника.

Отримати документ можна за рішенням суду, для цього з відповідною заявою звернутися може:

• сама постраждала особа або її представник;
• у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини – батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;
• у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи – опікун, орган опіки та піклування.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків:

• заборона перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою;
• усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної або особистою приватною власністю постраждалої особи;
• обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
• заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання, навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
• заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
• заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Строк дії обмежувального припису – від 1 до 6 місяців. На підставі оцінки ризиків його може бути ще продовжено судом на строк не більше 6 місяців. Також, суд інформує уповноважені підрозділи органів поліції для взяття кривдника на профілактичний облік.

Варто зазначити, що обмежувальний та терміновий заборонний приписи не можуть містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання, якщо той не досяг 18 років.

Отже, проблема домашнього насильства виходить далеко за межі сімейних непорозумінь і потребує правового реагування. Запроваджені законом спеціальні приписи є не формальністю, а реальним інструментом захисту, що дозволяє швидко ізолювати кривдника, знизити рівень загрози та запобігти повторенню насильницьких дій.

Звертаємо увагу, що отримати допомогу можна зателефонувавши:

• 102 – поліція;
• 1547 – гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статті та насильству стосовно дітей;
• httpss://1547.ukc.gov.ua – ресурс, на якому можна зареєструватися або анонімно подати інформацію про вчинення насильства;
• 0 800 500 335 (стаціонарний телефон) або 116 123 (з мобільного телефону) – Національна “гаряча” лінія із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації;
• 0 800 500 225 (стаціонарний телефон) або 116 111(з мобільного телефону) – Національна гаряча лінія для дітей та молоді;
• 0 800 213 100 – Єдиний контакт центр системи безоплатної правової допомоги / +38 (044) 363 10 41 для дзвінків з-за кордону.
• Контакти місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги за посиланням: https://legalaid.gov.ua/tsentry/

Ірина Свистун, начальник Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України