“Буремний перевал” став найкасовішим фільмом вікенду у світі, зібравши $82 млн

Нова екранізація “Буремного перевалу” (Wuthering Heights) за підсумками стартових вихідних очолила світовий прокат і зібрала близько $82 млн, ставши найуспішнішим глобальним дебютом 2026 року, повідомляє The Guardian.

“Якщо фільм вийде на прогнозовані $82 млн до завершення святкового вікенду, він уже окупить виробничий бюджет у $80 млн (без маркетингу)”, – повідомляють засновники фільму.

За даними Associated Press, стрічка зібрала $34,8 млн у Північній Америці та ще приблизно $42 млн на міжнародних ринках (76 територій), що й сформувало глобальний результат на рівні близько $82 млн.

Другим номером у світовому прокаті, за повідомленнями AP та Entertainment Weekly, стала анімаційна стрічка “GOAT” (проєкт за участі Стівена Каррі як продюсера), яка стартувала з десятків мільйонів доларів і демонструє сильний сімейний потенціал у довгому прокаті.

Третій результат у прем’єрному вікенді серед новинок показав кримінальний трилер Crime 101, який також вийшов у широкий прокат у Північній Америці й додав значну частку до загальних зборів трійки лідерів.

Оглядачі зазначають, що попри високі касові збори, реакція критиків і глядацькі оцінки на “Буремний перевал” наразі змішані, однак потужний міжнародний старт забезпечив фільму лідерство в глобальному рейтингу вікенду.

“Буремний перевал” (Wuthering Heights) – єдиний роман Емілі Бронте, опублікований у 1847 році під чоловічим псевдонімом Елліс Белл. Попри стримане сприйняття критиками після виходу, нині твір входить до класичного канону англійської літератури.

Фільм поділено на дві частини: спочатку – дитинство Кетрін і Гіткліфа та їхні невинні забави, далі – доросле життя, де між ними починається жорстка боротьба характерів і почуттів. Друга частина виглядає цікавішою й напруженішою.

Побоювання, що Марго Роббі та Джейкоб Елорді не впораються зі складним матеріалом, не справджуються. Але режисерка Еміралд Феннелл робить акцент не стільки на тонкій психології, як у Бронте, скільки на пристрасті, сексуальності й темі влади у стосунках. У фіналі саме ці мотиви виходять на перший план, і герої ніби грають “на рівних”, тому Гіткліф тут менш озлоблений і не такий мстивий.

Стрічка тримається на енергії пристрасті та протистояння. Водночас коли потрібно перейти до сумного, ліричного завершення, фільм стає простішим і місцями нагадує мелодраму.