Біометричні дані у захисті особистої інформації: що варто знати користувачам

Сучасний смартфон — це постійний супутник життя, за допомогою якого сьогодні його власник може керувати фінансовими операціями, здійснювати покупки, оплачувати послуги тощо. Водночас таке значення мобільного пристрою створює нові виклики для захисту особистих даних. Вирішивши купити смартфон нового покоління, найчастіше користувач перш за все прагне безпеки і впевненості у захисті від доступу зловмисників до власної конфіденційної інформації. А перше, що пропонується після включення девайсу – це створити біометричну ідентифікацію. Про особливості застосування біометрії у смартфонах розповідаємо докладніше.

Переваги біометричної ідентифікації

Бренди-виробники мобільних пристроїв часто самі закликають використовувати біометрію для захисту даних. Вважається, що такий метод аутентифікації є значно надійнішим, ніж просто логін і пароль. Такий спосіб має наступні переваги:

1. Високий рівень безпеки. Біометричні дані кожної людини є унікальними, що мінімізує кількість помилок у розпізнаванні.
2. Постійний доступ. На відміну від цифрового логіна та паролю, біометричні дані неможливо забути або втратити.
3. Надійність і швидкість. Процедура біометричної автентифікації займає лише декілька секунд.
4. Простота у використанні. Програмами для біометричного розпізнавання користувача надзвичайно легко користуватися.

Завдяки таким властивостям цей спосіб ідентифікації й набув широкого розповсюдження.

Найпоширеніші методи біометричного розпізнавання

Особливої популярності набули наступні способи автентифікації за допомогою біометричних даних:

1. Сканування відбитка пальця. Кожен виробник мобільних пристроїв пропонує власні методики. Наприклад, на айфонах зразок відбитка пальця проходить через хеш-функцію — перетворення масиву даних за допомогою алгоритму в зашифровану стрічку символів. Згодом ці дані зберігаються в захищеному модулі, внаслідок чого вилучити їх неможливо. У пристроїв на Android ступінь захисту відбитка пальців часто залежить від виробника, його підходів і рішень.
2. Сканування геометрії обличчя. Ідентифікація користувача за обличчям здійснюється за ще більш складним алгоритмом, ніж у випадку з відбитком пальця. Сканер вивчає обличчя та вибудовує його геометричну модель, яку потім перетворює в результати обчислень, які можуть зберігатися на пристрої. Алгоритм розподіляє близько 30 тисяч контрольних точок по зображенню обличчя користувача. Втім, часто виробники обмежуються звичайним 2D-скануванням за допомогою камери. Цей метод є більш вразливим для злому, оскільки може спрацювати навіть із фотографією обличчя.
3. Сканування райдужної оболонки ока. Такий метод ідентифікації вважається доволі перспективним. Сканер фіксує особливості зовнішності людини та геометричну форму райдужки. Водночас він є менш безпечним, ніж сканер сітківки ока, оскільки інформацію про райдужну оболонку можна отримати з відкритих даних.

Є сенс вважати, що в найближчому майбутньому біометричне розпізнавання лише продовжить еволюціонувати як метод ідентифікації.